Розділ «Чотири роки по тому…»

— Сказав, — усміхаючись, пояснив Вульф.

— Цей безлад тут не надто схожий на гарний день, але ти мав би по-справжньому зненавидіти його. Він зламав тобі зап’ясток у трьох…?

Вульф кивнув.

— … місцях і вочевидь врятував Халіду життя.

— Та все одно, — сказав Вульф, — що ж тобі до того?

— Насправді нічого. Просто кумедно, як усе складається в житті, правда? Тобі довірили захищати чоловіка, який, на твою думку, не заслуговує порятунку, і я ані на хвилину не повірю, що ти вважаєш інакше.

— У чомусь ти маєш рацію, — прошепотів Вульф після того, як вони обидва на якийсь час втупилися в екран телевізора. — Смішно, як усе може скластися. Якимось чином я опинився там, де хочу врятувати цей шматок лай…

Вульф зупинив себе, щоб не вилаятися, і Фінлі схвально кивнув на його стриманість.

— … життя цього чоловіка більше за все інше, що я коли-небудь робив, адже якщо нам вдасться врятувати його, то можливо, лише можливо, ми зможемо врятувати мене.

Фінлі розуміюче кивнув і щиро, але боляче поплескав Вульфа по спині, а потім повернувся до подальшого перегляду програми.

Розділ 23

— Відпустіть мене! — загорлав Форд, коли Вульф разом із Фінлі й офіцером дипломатичного захисту намагалися затягти несамовитого чоловіка назад до кімнати. — Ви мене вбиваєте! Ви мене вбиваєте!

Виснажений і хворобливий на вигляд чоловік виявився несподівано сильним, і вони втрьох заледве змогли відтягнути його від порога за три хвилини, коли той був у паніці. Він усе ще міцно тримався за товсту дверну раму, а ногами відчайдушно відбивався від них. На задньому фоні з екрана телевізора до всього світу зверталася Андреа, а над її головою висів уже звичний «годинник смерті», який відраховував останні години Форда. Її перемкнули на репортаж із місця події, і Вульф раптом вжахнувся, побачивши, як на екрані з’явилася їхня група — він сам і його колеги, які боролися з Фордом.

Озирнувшись, щоб відшукати оператора, який майже звисав із вікна в будинку навпроти, Вульф ледь не відпустив свого божевільного. Дякувати Богу, офіцер дипломатичної групи захисту викликав підтримку, і тієї миті ще двоє озброєних чоловіків заквапилися їм на допомогу.

— Опустіть штори! — у відчаї закричав Вульф.

Обидва офіцери глянули на телевізор й відразу ж зрозуміли ситуацію. Один із них підбіг до вікна, а інший тримав Форда за ногу, поки той намагався вирватися. Форда безнадійно переважали кількістю, тому він опустився вниз і почав плакати.

— Ви вбиваєте мене, — постійно повторював він, схлипуючи.

— Нам потрібно прибрати тих репортерів із будівлі, — сказав Вульф офіцерам, які щойно прийшли, й вони кивнули і квапливо вийшли з кімнати.

— Ви вбиваєте мене!

— Заткнися! — вигукнув Вульф.