Розділ «Чотири роки по тому…»

— Я — реаліст. Тобі все одно доведеться через це пройти. Чому б не зробити це перед камерами й у процесі не стати зіркою? О! Можеш переконати його дати інтерв’ю за день до цього? Це було б так зворушливо. Насправді ми могли б показати навіть ваше прощання.

Андреа вилетіла з кабінету і грюкнула за собою дверима.

— Подумай про це! — крикнув він їй услід. — Якою б не була твоя відповідь, чекатиму до вихідних.

Андреа мала знову з’явитися перед камерою за двадцять хвилин. Вона спокійно пройшлася до жіночої вбиральні, перевірила, чи в кабінках нікого не було, замкнула двері й розплакалася.

Чекаючи на Джо в порожній криміналістичній лабораторії, Едмундс голосно позіхнув. Він вибрав собі куточок між клінічним кошиком для сміття та холодильником. Так сталося, бо це місце була якнайдалі від великого морозильника для трупів, куди він поглядав кожні кілька секунд, занотовуючи щось у записнику.

До третьої ночі він сидів над справами, які сховав на кухонній шафці. Хоча Тіа й не могла їх там відшукати, це вдалося її новому улюбленцю, який зрештою і розкидав дуже важливі свідчення. Зважаючи на те, що був ще навіть не обід, він почувався тривожно втомленим. Однак його виснаження хоча б виправдовувало себе, адже він наштовхнувся на одну справу, яка точно була варта подальшого розгляду.

— Ого! Що в біса з тобою трапилося? — запитав Джо, зайшовши до лабораторії.

— Пусте, — сказав Едмундс, вийшовши з кутка, і зніяковіло торкнувся свого зламаного носа. — Будь ласка, скажи, що ти знайшов? Щось у крові?

— Я б міг, та це було б брехнею. Його немає в базі, — сказав Джо.

— А це означає, що ми ніколи не заарештовували його, — сказав Едмундс, радше собі самому.

Тепер він упевнено міг відкинути значний відсоток архівних справ.

— Група крові — перша позитивна.

— Рідкісна? — з надією запитав Едмундс.

— Поширена, як перегній. Жодних ознак мутацій чи хвороб, алкоголю чи наркотиків. Очі сірого чи блакитного кольору. Знаєш, із-поміж усіх серійних убивць за останній час кров саме цього цнотливо чиста.

— Тож у тебе нічого?

— Я цього не говорив. Сліди черевиків одинадцятого розміру, а відбиток протектора сходиться зі стандартним армійським.

Едмундс знову витягнув записник.

— На місці злочину у відбитках хлопці з команди криміналістів знайшли сліди азбесту, смоли та лаку, вкупі з вищим вмістом міді, нікелю та свинцю, ніж у решті ґрунту. Можливо, склад?

— Я пошукаю. Дякую, — сказав Едмундс, закривши записник.

— Гей, я чув, що ви ідентифікували тулуб. З’ясували, що там було за тату? — запитав Джо.