Розділ «Чотири роки по тому…»

Поліціянти, які контролювали натовп, розвернулися, щоб забрати двох людей, які перетнули кордон, однак решта семеро, які затрималися позаду, тепер привернули увагу преси, витягши з великої сумки плакати, щити й мегафона. Жінка в масці акули почала підбурювати вже й без того галасливу вулицю.

— Ендрю Форд заслуговує того, що з ним трапиться! — проревіла вона. — Якби він не врятував «Палію» життя, Анабель Адамс і досі була б жива!

Вульф озирнувся на кімнату, щоб оцінити реакцію Форда, очікуючи, що це знову виведе його з рівноваги. На диво, він не рухався, а лише слухав перекручені погрози:

— Позбався зла, і Господь вразить тебе!

Мітингувальники почали скандували такі ж псевдорелігійні слогани. Один із них бадьоро розмовляв із репортером, тоді як ватажок висловила припущення, що Форд ще від самого початку змовився з Халідом.

— Таке колись уже траплялося? — запитав Вульф у Форда, не відриваючи очей від загрози внизу.

— Не таке, — розгублено відповів Форд.

Це був майже нечутний шепіт, і він теж почав скандувати:

— Помилуй диявола, і Господь вразить мене.

Деякі з тих поліціянтів, які чергували на вулиці, оточили мітингувальників; хоча поки що вони залишалися миролюбними, а тому підстав заарештовувати їх не було. Вульф жестом покликав Фінлі до вікна.

— Гадаєш, це його робота? — пробурмотів Фінлі, прочитавши його думки.

— Не знаю. Але якось це неправильно, — сказав Вульф.

— Хочеш, щоб я спустився й поставив кілька запитань?

— Ні. Тобі краще залишатися з ним. Я піду.

Вульф востаннє глянув на гурт людей у масках і попрямував до дверей.

— Вульфе, — промовив Форд, коли той виходив, — Поверни над собою контроль.

Вульф ввічливо всміхнувся з дивного коментаря, знизав до Фінлі плечима і вийшов із кімнати. Коли він спустився на перший поверх, йому зателефонував Едмундс, щоб розповісти про своє відкриття стосовно Ешлі Локлен.

— Вона відмовляється говорити з будь-ким іншим, окрім тебе, — сказав Едмундс.

— Я зайнятий, — сказав Вульф.

Він заледве встиг вийти за поріг посольства, як хвиля репортерів відразу кинулася до нього. Вульф подумав, що, може, і справді варто було відправити Фінлі. Не звертаючи уваги на викрики власного прізвища, він пригнувшись пройшов під стрічкою та протиснувся крізь натовп, ідучи на звук скандування.