— «Якщо ви не гратимете за правилами, я теж не буду», — зачитала Бакстер уголос.
— Я на це не куплюся.
— Думаєш, це не він?
— О, я впевнений, що це він. Я просто на це не куплюся. Я не збираюся обговорювати це сьогодні, коли ти стільки пережила.
— Зі мною все гаразд.
— Щось не так. Чому він убив Ґарланда на день раніше, аніж сказав?
— Щоб покарати нас. Щоб покарати Вульфа за те, що його там не було.
— Це він хоче, щоб ми так думали. Однак, він не дотримав свого слова, пожертвувавши ідеальним розрахунком. Він вважає це своєю помилкою.
— До чого ти хилиш?
— Щось спровокувало його вбити Ґарланда раніше. Він запанікував. Або ми надто наблизилися, або він щиро вірив, що не зможе вбити Ґарланда завтра.
— Він був би в руках Служби захисту громадян.
— Як і Рана, якби Елізабет Тейт не дісталася до нього раніше. Окрім того, кому як не тобі знати, куди його мали відвезти. То в чому ж різниця?
— Я? За все відповідала я. Ні команда, ні Вульф у цьому участі не брали.
— Точно.
— Про що це ти?
— Я говорю про те, що ми або приймаємо можливість того, що вбивця спостерігав за усіма нами і вважав, що цього ранку був його останній шанс до того, як Ґарланд зник би…
— Щось не схоже.
— … або що хтось, гарно обізнаний зі справою, зливає йому інформацію.
Бакстер засміялася і похитала головою.
— Ого, а ти й справді знаєш, як заводити друзів, правда ж?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Лялька» автора Даніель Коул на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чотири роки по тому…“ на сторінці 110. Приємного читання.
TextBook