— Я мусила бути там аж доки… Заради Ґарланда.
— У нього й справді не було жодних шансів, — сказав Едмундс.
Він переповів їй свою розмову з Джо та знайдене татуювання.
— Нам потрібно почати з…
— Тобі потрібно почати з… — виправила Бакстер. — Мене відсторонили.
— Що?
— Сіммонс сказав, що заступник комісара наполягала на моєму тимчасовому усуненні від справи. Чи щонайменше, я мушу аж до понеділка чекати на переведення. Моє місце займе Сіммонс, а Фінлі люб’язно погодився поняньчитися з тобою.
Едмундс ніколи не бачив Бакстер такою пригніченою. Він уже хотів було запропонувати їй піти з офіса, переглянути інфрачервоні зображення залишків тату, коли до них підійшов неохайний кур’єр внутрішньої служби доставки.
— Детектив Емілі Бакстер? — запитав він, тримаючи в руках тонкий конверт, підписаний від руки і прикрашений кур’єрськими наліпками.
— Це я.
Вона взяла в нього конверт і вже хотіла було його відкрити, коли зрозуміла, що чоловік все ще витріщається на неї.
— Так?
— Раніше я приносив вам здебільшого квіти, чи не так? До речі, де вони всі?
— Після того, як вони вбили людину, їх запакували як речові докази, віддали криміналістам для аналізів, а потім спалили, — відверто відповіла вона. — Дякую, що принесли їх сюди.
Коли вражений чоловік розвернувся та пішов геть, не сказавши ані слова, Едмундс лише гмикнув. Бакстер відкрила конверт. На стіл випала тонка смужка магнію. Вони з Едмундсом стурбовано переглянулися, і він передав їй пару одноразових рукавичок. Бакстер витягла фото, на якому вона сідала до швидкої поруч із ношами Ґарланда. Фотографію знімали з великого натовпу, який зібрався, щоб побачити подальший хаос біля готелю. На звороті фотокартки від руки було написано послання:
«Якщо ви не гратимете за правилами, я теж не буду».
— Він наближається, як ти й сказав, — промовила Бакстер.
— Він не може нічого із собою вдіяти, — відповів Едмундс, уважніше придивляючись до фотографії.
— Усі пунктуаційні знаки розставлено правильно.
— Теж мені дивина. Це ж очевидно, що він освічений, — сказав Едмундс.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Лялька» автора Даніель Коул на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чотири роки по тому…“ на сторінці 109. Приємного читання.
TextBook