— Ах ні! — вигукнула вона. — За такі слова доведеться відповісти.
Ісаак теж підвівся, з-за спини охопив її талію обома руками, тісно притулився і сказав:
— Ну давай, біжи, а я — за тобою.
Крістін марно намагалася розімкнути його руки, хлопець був надто сильним.
— Це нечесно, — вигукнула вона.
— Бачиш, яка ти безпорадна?
— Це все через тебе.
А потім вони цілувались, забувши про втікання та переховування.
Наступного тижня впевненість Крістін у власній спроможності обдурити гестапо зазнала нищівного удару, коли вона випадково почула, як батько розповідав матері про якогось католика, одруженого з єврейкою.
— Я була в коридорі,— казала вона Ісаакові,— не знаю, чому не увійшла до кухні. Не схоже було, що вони криються з цією розмовою. Мабуть, просто відчула…
— Провину, — допоміг він.
— Ні, я хотіла сказати, страх.
— І що ж він розказав?
— Татусів знайомий поїхав потягом до Штуттгарта до своєї сестри на день народження. Коли вийшов на перон, його зупинив якийсь чоловік, нібито з Geheime Staatspolizei,[20] але він був у цивільному. Той чоловік запитав, звідки й куди рухається татів знайомий. Переглянувши його документи, наказав іти за собою до відділку гестапо на протилежному боці привокзального майдану. У відділку інший офіцер оглянув подарунки, привезені сестрі (м'ятний чай із власного саду та козячий сир). Татового знайомого звинуватили в тому, що він украв ці речі. А ще йому заборонили їздити залізницею. Йому сказали, що коли хоч раз побачать його чи дружину-єврейку на вокзалі, обох відправлять до виправного табору.
— До чого ти ведеш? — запитав Ісаак. — Хочеш сказати, нам більше не слід бачитися?
— Зовсім ні. Я нічого не мала на увазі. Просто розказала тобі. Тато каже, в гестапо знають усе.
— Ти чула оголошення по радіо? — поцікавився хлопець. — Тепер закон зобов'язує всіх використовувати «Heil Hitler!» як офіційне привітання.
— Так, — чула, відповіла Крістін. — Усі зводять руку в салюті, роблячи, що їм наказують.
— А ти? Ти робиш, що наказують?
Дівчина спробувала прочитати вираз його обличчя. Чи образиться він, якщо вона відповість: «Так»?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сливове дерево» автора Еллен Марі Вайсман на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сливове дерево“ на сторінці 23. Приємного читання.