Розділ «Сливове дерево»

— Вийшов закон, який забороняє німцям стосунки з євреями.

— Я знаю, — відповіла дівчина, поклавши голову йому на груди. — Мама мені сказала. Та в цьому не має ніякого сенсу, бо, як твоя мама правильно каже, ти — наполовину християнин і до того ж німець. Релігійні погляди твоїх дідуся та бабусі цього вже не змінять.

— Нацисти дивляться на це інакше.

— І що тепер робити? — спитала вона. — Я мушу тебе бачити.

— Не знаю, — відповів хлопець голосом, повним болю та розчарування.

Крістін подивилася на нього, намагаючись роздивитись у темряві вираз милих очей. Перш ніж дівчина зрозуміла, що відбувається, його губи знову накрили її, і дрож остраху чи захоплення пробіг усім тілом. Коли поцілунок урвався, вона заговорила першою.

— Будемо сходитися тут щовечора.

— Ні, це надто ризиковано.

Ісаак трохи відсунувся від дівчини й оперся об стіну кав'ярні. Вона затамувала подих в очікуванні його наступної фрази. Після тривалої мовчанки хлопець тяжко зітхнув і, врешті, сказав:

— Раз на тиждень досить. І то, дуже ризиковано. Але скажи мені спершу, що ти усвідомлюєш, чим ризикуєш. Я маю знати, що ти знаєш, на яку небезпеку наражаєшся. Ти нікому не зможеш про це розказати: ні найкращій подрузі, ні сестрі.

— Я нікому не скажу й не дозволю себе впіймати.

Він простяг до неї руки, й дівчина впала в його обійми, міцно обхопивши за плечі.

— Коли ми разом, — прошепотів хлопець, — уся потворність світу зникає.

Потім він накрив її уста жадібним поцілунком.

Крістін у його обіймах хотіла б перенестися до іншого місця та часу, назад, у сонячний ранок, коли з її світом іще все було гаразд. Та раптом Ісаак відштовхнув її і сказав, що час розходитись.

— Чекай! А твій оберіг? — Дівчина полізла до кишені.

— Залиш його на спомин про мене.

— Я й так ніколи тебе не забуду, — сказала вона, вкладаючи камінець у його долоню. — Ти казав, що це — оберіг. Зараз він тобі потрібніший, ніж мені.

Ісаак іще раз поцілував її та поклав камінець до своєї кишені.

— Сподіваюся, колись це все буде тільки згадкою. Зустрінемося тут-таки за тиждень. Зможеш?