Розділ «Сливове дерево»

Крістін подивилася на річ у сестриних руках. Це була її недільна сукня з м'якого трикотажу, призбирана в талії і вишитим комірцем. Дійсно, її улюблена.

— Ні, не ця. — Вона забрала річ із сестриних рук. — Я сказала, що ще тільки перебираю.

— Мамуся розказала мені, чому сьогодні прийшла з роботи так рано. — Змінила тему Марія. — Але не ясно, чого ти аж така засмикана.

— У Бауерманів могли бути гестапівці,— якомога переконливіше відповіла Крістін. — Вони могли арештувати мамцю!

— Але вона вже вдома і все гаразд, — недовірливо відказала Марія.

Сестра підсунулася ближче й поклала долоню на плече Крістін. Потім відхилила голову й подивилася на неї м'яким і ніжним поглядом.

— Пам'ятаєш, як тобі треба було принести грушеву гілку і три марки до школи? Учитель збирався понавирізувати сопілок, аби всі навчилися грати. Ти принесла грушеву гілку, та в батьків не було зайвих трьох марок. Усім у класі поробили сопілки, окрім тебе. Але ти не ридала. Натомість ти цілий день натирала перила та замітала сходи, хоча вони ще за день до того були почищені. Мамуся думала, ти хочеш бути корисною, та я знала. Я бачила сум у твоїх очах. Ти займала себе чим-небудь, аби тільки не сидіти й не ридати. І ще, ми обидві знаємо, що в тебе не стільки одежі, щоб віддавати щось із того мені. Знаю, що ці плаття тобі вже обридли, та бабуся не скоро візьметься шити нові. А тепер розкажи мені все.

Плечі Крістін затремтіли. Вона впала на ліжко, притискаючи блакитну недільну сукню до грудей.

— Ісаак кохає мене, — сказала вона здавленим голосом, у якому змішалися зачудування і сум.

— Звідкіль ти знаєш? — задихнулася Марія. — Як дізналася?

— Він освідчився сьогодні зранку.

Сестра розсміялась і впала поруч.

— А ти сказала, що теж кохаєш його?

— Ш-ш-ш! — Крістін затулила їй рота. — Може почути тато.

— Вибач. — Марія відвела руку сестри. — Так ти зізналась йому? Ви цілувалися? — прошепотіла вона.

Крістін закусила губу, всміхаючись і киваючи. Очі її знову наповнилися сльозами.

— Ви цілувалися! — Марія майже кричала. — Скільки разів? Що ти відчувала?

— Ш-ш-ш, — повторила Крістін.

Марія пустила очі під лоба.

— Вибач, я просто в захваті,— прошепотіла вона. — Ти теж маєш радіти.