Розділ «157»

Загадковий нічний інцидент із собакою

У нас було багато таких сварок. Бо мені часто здавалося, що я більше не витримаю. Твій тато дуже терплячий, а я ні, я серджуся хоча роблю це ненавмисне. І зрештою ми припинили одне з одним розмовляти, бо знали що розмови як завжди закінчиться сваркою і що вони нікуди нас не приведуть. І мені було дуже самотньо.

І саме тоді я почала проводити багато часу з Роджером. Тобто ми завжди проводили багато часу з Роджером і Ейлін. Але я почала зустрічатися з Роджером сам на сам, бо тоді я могла з ним говорити. Він був єдиною людиною з якою я могла нормально поговорити. І коли я була з ним, то не почувалася самотньою.

Я знаю що ти можеш цього всього не зрозуміти, але я просто хотіла спробувати пояснити щоб ти знав. І навіть якщо зараз ти не зрозумієш, то ти можеш зберегти цього листа й перечитати пізніше і може тоді ти зрозумієш. Роджер сказав мені що вони з Ейлін більше не кохають одне одного, і що вони не кохають одне одного вже дуже давно. А це означало що він також почувався самотнім. Тому в нас було багато спільного. А потім ми зрозуміли що закохалися одне в одного. І він запропонував щоби я покинула твого тата і ми жили би разом в іншому будинку. Але я сказала що не можу покинути тебе, і він через це засмутився, але зрозумів що ти для мене дуже важливий.

А потім ми з тобою посварилися. Пам’ятаєш? Це сталося одного дня через твою вечерю. Я щось тобі приготувала, а ти не схотів їсти. А до того ти не їв уже кілька днів і виглядав таким худим. Ти став кричати, а я розсердилася й закинула їжу в інший бік кухні. І я знаю що мені не слід було цього робити. А ти схопив обробну дошку й кинув її, а вона попала мені в ногу й зламала мені пальці. Звісно потім треба було їхати в лікарню, і мені на ногу наклали гіпс.

А потім удома ми з твоїм татом дуже сильно посварилися. Він винуватив мене в тому що я на тебе розсердилася. Він сказав що треба давати тобі те що ти хочеш, навіть якщо це буде тарілка латука чи молочний коктейль з полуницею. А я сказала що хотіла аби ти хоч трохи поїв здорової їжі. А він сказав що ти не можеш нічого з собою вдіяти. І тоді я сказала що також не можу з собою нічого вдіяти і в мене зриває дах. А він сказав що якщо йому стає терпіння, то й мені має ставати того клятого терпіння. І ми ще довго довго так сварилися.

І я цілий місяць не могла нормально ходити. Пам’ятаєш? Татові довелося самому тебе доглядати. І я пам’ятаю як подивилася на вас удвох, побачила вас разом і подумала що ти з ним зовсім інакше поводишся. Набагато спокійніше. І ви не кричали одне на одного. І я дуже через це засмутилася, бо скидалося на те що я тобі геть не потрібна. І якимось чином це було навіть гірше ніж наші постійні сварки, бо це скидалося на те що я невидима.

Мабуть саме тоді я зрозуміла що для тебе й твого тата буде краще якщо я не житиму з вами в одному домі. Тоді йому треба буде доглядати лише за кимось одним, а не за нами обома.

Потім Роджер сказав що він попросив свій банк перевести його на нове місце роботи. Тобто він попросив дати йому роботу в Лондоні, тож йому треба було переїжджати. Він спитав чи я хочу поїхати з ним і я довго думала над цим, Крістофере. Чесне слово думала. У мене розривалося серце, але зрештою я вирішила що всім нам буде краще якщо я поїду. Тому я погодилася.

Я хотіла з тобою попрощатися. Я збиралася повернутися й зібрати деякі речі, коли ти прийдеш додому зі школи. І тоді я збиралася пояснити що задумала зробити й хотіла сказати що буду їздити й навідувати тебе якомого частіше, і що ти інколи зможеш приїздити до нас і гостювати в Лондоні. Але коли я подзвонила, то твій тато сказав що мені не можна більше повертатися. Він був дуже сердитий. Він сказав що мені не можна з тобою говорити, і я не знала що мені робити. Він сказав що я егоїстка і щоби моя нога не ступала на поріг вашого будинку. Тож я не приїхала. Але натомість я написала тобі всі ці листи.

Цікаво чи ти хоч щось із цього зрозумієш. Я знаю що тобі буде дуже важко. Але я сподіваюся що ти хоч трохи зрозумієш.

Крістофере, я зовсім не хотіла тебе образити. Я думала що так буде краще для нас усіх. Сподіваюсь так і є. І я хочу щоб ти знав що ти ні в чому не винен.

Інколи мені сниться що все зміниться на краще. Пам’ятаєш ти казав що хочеш стати астронавтом? Ну мені снилося що ти став астронавтом, тебе показували по телевізору і я подумала що це мій син. Цікаво ким ти зараз хочеш стати? Чи змінилися твої мрії? Ти досі займаєшся математикою? Сподіваюсь що так.

Будь ласка Крістофере, напиши або подзвони мені якось. Номер написаний на початку листа.

Люблю й цілую,

Твоя Мама

цьом-цьом-цьом

Потім я розкрив третій конверт. Ось який лист був усередині:

18 вересня

Лозанн-роуд, 312, кв. 1

Лондон N8 5BV

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Загадковий нічний інцидент із собакою» автора Марк Геддон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „157“ на сторінці 3. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи