Розділ «97»

— Не знаю чого? — спитав я.

— Слухай, Крістофере, мабуть, мені не слід цього тобі казати, — відповіла вона, а потім додала: — Краще нам прогулятися разом у парку. Тут не варто говорити про такі речі.

Я почав нервуватися. Я не був знайомий з місіс Александер. Я знав, що вона була старою пані й що вона любила собак. Але вона була незнайомкою. І я ніколи не ходжу до парку один, оскільки це небезпечно, а за рогом громадського туалету люди колються наркотиками. Мені хотілося піти додому, піднятися до себе в кімнату, погодувати Тобі та трохи порозв’язувати задачі з математики.

Але мені також було цікаво. Оскільки я гадав, що вона могла розповісти мені якусь таємницю. А таємниця могла бути про те, хто вбив Веллінгтона. Або про містера Шиєрса. І якби вона це зробила, то в мене б стало більше доказів проти нього або я зміг би Викреслити його зі Списку підозрюваних.

Отож, оскільки тоді був Надзвичайний День, я вирішив прогулятися в парку з місіс Александер попри те, що мене це лякало.

Коли ми опинилися в парку, місіс Александер зупинилася й сказала:

— Зараз я тобі дещо розповім, але ти маєш пообіцяти мені, що не розкажеш татові, що дізнався про це від мене.

— Чому? — спитав я.

— Мені не слід було говорити те, що я сказала. А якщо я не поясню, що мала на увазі, то ти так і будеш про це думати. І можеш спитати в тата. А мені не хочеться, аби ти так робив, бо я не хочу його засмучувати. Тому зараз я поясню, чому сказала те, що сказала. Але перед цим ти маєш пообіцяти мені, що нікому не розповіси, від кого про це дізнався, — сказала вона.

— Чому? — знову спитав я.

— Крістофере, прошу, просто довірся мені, — сказала тоді вона.

— Обіцяю, — відповів я, оскільки якби місіс Александер розповіла, хто вбив Веллінгтона, чи сказала мені, що саме містер Шиєрс убив мою Матір, то я все одно зміг би піти в поліцію та розказати їм про це, бо обіцянку можна порушувати, якщо хтось вчинив злочин, а ти про це довідався.

— Твоя мама, до того як померла, водила дуже близьку дружбу з містером Шиєрсом, — сказала місіс Александер.

— Я знаю.

— Ні, Крістофере, я не думаю, що ти знаєш. Я маю на увазі, що вони були дуже близькими друзями. Дуже-дуже близькими, — сказала вона.

Я трохи подумав над цим і спитав:

— Ви маєте на увазі, що вони займалися сексом?

— Так, Крістофере. Саме це я й маю на увазі, — підтвердила вона.

Потім вона мовчала приблизно 30 секунд і зрештою сказала:

— Мені дуже шкода, Крістофере. Я не хотіла говорити нічого такого, що б могло тебе засмутити. Мені просто хотілося пояснити. Тому я сказала те, що сказала. Розумієш, я гадала, ти знаєш. Ось чому твій тато думає, що містер Шиєрс — дуже погана людина. І саме тому він не хоче, аби ти ходив і розпитував людей про містера Шиєрса. Тому що це збудить погані спогади.