Розділ «Книга третя Буря»

Дай нам сьогодні!

Вже як ми пана просили:

Не бий, пожалій наші спини

Та прости нам!

Хліборобе, годі терпіти,

Годувати п’явок неситих!

Клепай косу, ціп візьми,

Панське кодло розжени!

— Е, там таких слів не було! — вигукнув сивий панщанин.— Звідки воно в нього береться, в цього дурника? Це ж...

Він не доказав: межею вже чесав сюди з другого кінця широкого лану дозорець.

— О, вже летить шуліка! Тікай, Їржику, тікай, бо будеш битий! — кричали з усіх боків панщани, Їржик устав, але навтьоки не кинувся.

— Працюйте, розтелепи, лайдаки, мугирі! А ти... — Дозорець визвірився на юнака. Той стрепенувся, блиснув очима, та зразу ж на уста його набігла дурнувата усмішка.

— Ти що тут співав? За це тобі знаєш що? А, ти ще й зуби до мене шкіриш! Та я тобі...— І дозорець оперіщив Їржика нагаєм по спині. Але Їржик, пустивши з рук цимбали, мов кішка стрибнув на панського посіпаку, повалив його ниць, викрутив з руки нагая, і на спину роз’юшеного дозорця градом посипались удари.

Панщани не поспішали рятувати свого наглядача. «Дай, боже, рясніш!» — думав собі кожен: усі, сміючись подумки, вдоволено дивилися на цю сцену. Марно дозорець силкувався вирватись, марно лаявся та кликав людей, щоб відтягли цього скаженюку. Ніхто й пальцем не ворухнув. Хай, думали, й сам покуштує, як смакує його нагай.

Раптом із-за пагорба донесло кінський тупіт, а скоро показався й верхівець — пан економ, колишній камердинер. Їржик саме кинув нагая; оглянувшись, він побачив над собою злостиве економове обличчя. Два гострі погляди схрестилися. Дозорець уже підхопився з землі й кількома словами розповів усе. Ошалілий від люті економ, не злазячи з коня, сипнув на робітників цілу зливу лайок та прокльонів.

— Зв’яжіть його, вкиньте у склеп! Диби його втихомирять.

— Та він же божевільний! — наважився заперечити старий панщанин.

— Божевільний? Знаємо ми, що це за пташка! Прикидатись добре вміє! Гайда в замок!

Надійшов іще й гуменний із фільварку. Вдвох із дозорцем, узявши Їржика під пахви, вони повели його до замка. Люди жалісливо дивились услід співакові.

Увечері, коли вже розходились, багато хто з панщан став просити старого, щоб прочитав їм той «Сільський отченаш».