Розділ «Частина друга»

— Пам'ятаєш? Die Nadel?

— Так, — Блоггс вагався. — Голка. Але тут якось небагато інформації.

— Та ти глибше дивися! Стилет же схожий на голку! Це все один і той самий чоловік! Убивство місіс Ґарден, повідомлення у 1941 році, які ми так і не змогли відстежити, рандеву з Блондином...

— Можливо... — Блоггс замислився.

— Я можу довести! Пам'ятаєш розшифровку звіту про Фінляндію, яку ти мені показував у мій перший день на службі? Ту, що складалася з двох частин? Коли передача обривалася?

— Ну, — Блоггс зашарудів паперами, шукаючи той аркуш.

— Якщо я не помиляюсь, той звіт відправляли в день цього вбивства. Б'юся об заклад, що час, коли передачу зупинили, збіжиться з часом вбивства!

Блоггс переглядав розшифровку.

— Так і є!

— Ось воно!

— Тобто він працює в Лондоні щонайменше п'ять років. А ми тільки зараз дізналися про його існування.

— Нелегко ж нам буде його впіймати, — зауважив Блоггс.

На обличчі Ґодлімана з'явилася хижа посмішка..

— Може, він і розумний, та я розумніший. Я зажену того покидька в глухий кут.

Блоггс не втримався і розсміявся.

— Господи, професоре, вас не впізнати!

— Ти вперше за рік розсміявся.

9

Човен із припасами обігнув мис і завернув у бухту Штормового острова, над яким розкинулося чудове блакитне небо. У шлюпці сиділи дві жінки: дружина моряка (з тих пір, як чоловіка призвали до армії, їй довелося перебрати на себе всі його справи) та матір Люсі. Остання була одягнена в жакет чоловічого крою та спідницю вище від коліна. Люсі зустріла її на причалі міцними обіймами.

— Мамо! Це ж треба! Який сюрприз!