Розділ «Частина друга»

Блоггс доклав зусиль, щоб не розсміятися: колись від професора Ґодлімана жодного лайливого слова не можна було почути.

— Згори нам дали настанову, що я маю переконатися у відсутності путніх агентів Абверу в Британії, — продовжив професор.

— Ще минулого тижня ми були в цьому переконані, — зауважив Блоггс.

— Зараз ми точно знаємо, що принаймні один агент тут є.

— І він вислизнув у нас просто з-під носа!

— Доведеться його знайти.

— Малоймовірно, — Блоггс похнюпився. — Ми навіть не знаємо, у якій частині країни він працює. Гадки не маємо, як він виглядає. Його неможливо засікти під час радіопередачі — він надто вправний. Інакше ми б уже давно його впіймали. Ми навіть кодового імені його не знаємо. Із чого ми починатимемо?

— Із нерозкритих злочинів. Шпигуни завади порушують закон. Вони підроблюють паспорти, крадуть пальне й зброю, уникають перевірки документів, проходять у заборонені зони й роблять там фотографії. А ще вбивають людей, коли ті стають їм на заваді. Поліцію точно повідомляли про такі злочини, якщо шпигун перебуває тут уже давно. Якщо ми проглянемо всі нерозкриті вбивства від початку війни, ми вийдемо на його слід.

— Ти взагалі розумієш, що більша частина злочинів так і не розкривається? — Блоггс повірити не міг, що Ґодліман серйозно планує цим займатися. — Ми увесь Альберт-хол[35] завалимо тими справами!

— Значить, звузимо район пошуків до Лондона. І почнемо з убивств.

У перший же день пошуків вони знайшли те, що шукали.

Власне, потрібну справу знайшов Ґодліман, але він не відразу оцінив важливість своєї знахідки. Це було вбивство місіс Уни Ґарден у Гайґейті в 1940 році. Жінці перерізали горло, а над тілом сексуально познущалися, хоча й не зґвалтували. Труп знайшли в кімнаті її пожильця з чималим вмістом алкоголю у крові. Картина злочину була зрозуміла: господиня вирішила пофліртували з орендарем, але той захотів більшого, ніж вона могла дозволити; вони через це посварилися, і чоловік її вбив, після чого його сексуальний запал згас. Поліції так і не вдалося знайти кривдника.

Ґодліман уже майже відкинув теку з документами цієї справи, бо шпигуни зазвичай не скоюють злочинів статевого характеру. Проте він, як людина уважна, проглянув усі матеріали. Виявилося, що в покійної Уни Ґарден на спині знайшли колоту рану від стилета, але померла жінка від рани на горлі.

Ґодліман кинув теку Блоггсу — вони сиділи по різні боки великого дерев'яного стола в архіві Скотленд-Ярду.

— Думаю, знайшли.

Блоггс проглянув записи.

— Стилет.

Чоловіки забрали документи з архіву та повернулися до військового міністерства. У кабінеті Ґодлімана на нього чекало розшифроване повідомлення. Професор без особливого інтересу проглянув записи, а потім його обличчя раптом спалахнуло радістю й він ляснув рукою об стіл:

— Це він!

— Накази отримав. Привіт Віллі, — вголос прочитав Блоггс.