Розділ «Частина І «Чортові мавпи»»

Кінець фільму.

Корабель повільно йде вниз за течією: вантажні судна, баржі, буксири та пороми різних розмірів змінювали свій курс, щоб дати дорогу величезному кораблеві[296]. Рух у Гудзонській затоці активний. На морській карті за 1909 рік видно безліч причалів на берегах Мангеттену — вони нагадують піаніно.

Річка була навдивовижу мілкою: ледь вистачало для 36-футової осадки «Лузитанії». Команда Тьорнера так точно відбалансувала корабель, що під час відплиття осадка на носі, згідно з відмітками на корпусі, була лише на 4 дюйми глибшою за корму.

Обидва береги річки рясніли пірсами й терміналами. З боку Нью-Джерсі (праворуч від корабля, що рухався вниз за течією) розташовувалися різноманітні залізничні причали, серед яких були Ері, Пенсильванія та Центральний вокзал Нью-Джерсі. Ліворуч — ряд пірсів, за назвами яких можна було оцінити всюдисущість морських шляхів (у порядку виходу з Гудзонської затоки):

South Pacific Со. — Компанія південного Тихого океану

Colonial Line — Колоніальна лінія

Albany Line — лінія Олбані (штат Нью-Йорк)

Clyde Line — лінія Клайд

Savannah Line — лінія савани

People’s Line — Народна лінія

Old Dominion Line — лінія Старого домініону, тобто штату Вірджинія

Ben Franklin Line — лінія Бенджаміна Франкліна

Fall River Line — лінія річки Фолл (штат Массачусетс)

Providence Line — лінія Провіденс (штат Род-Айленд)

У затоці безліч поромів перевозили людей і товари між Нью-Джерсі та основною частиною міста: їх обслуговували термінали на вулицях Деброссес, Чеймберс, Барклей, Кортленд та Ліберті. Пороми до статуї Свободи відходили від південного кінця Мангеттену.

«Лузитанія» повільно рухалася вздовж затоки, і перші ознаки війни ставали помітними. Корабель пройшов повз один із найвідоміших німецьких лайнерів — «Vaterland», — пришвартований коло гобокенського причалу. «Vaterland» за загальним тоннажем був приблизно на 60 відсотків більшим за «Лузитанію» — колись у цього лайнера була «Блакитна стрічка». У перший день війни він став у безпеці Нью-Йоркської затоки, щоб його не захопили в Британський флот — що було доволі реальним, як пасажири «Лузитанії» дізнаються пізніше. Відтоді «Vaterland» разом із командою тримали в Нью-Йорку. Інші сімнадцять німецьких лайнерів були в такому ж скрутному становищі.

Трохи нижче від Беттері-парку, де Гудзонська затока та Іст-Рівер зустрічаються, утворюючи Нью-Йоркську затоку, води стають глибшими та більш просторими. Тьорнер зустрічає знайомі орієнтири: праворуч острів Елліс, далі, звичайно ж, статуя Свободи на острові Бедлоус; ліворуч острів Ґовернорс із круглою фортецею-в’язницею та замком Вільямс[297]; далі видно бруклінський Ред Гук та хвилеріз басейну Ері. У далечині простягайся причали Блек Том — великий склад амуніції, який ближче до кінця війни зруйнують саботажники. Тьорнер уважно стежив за водним рухом та підтримував повільний хід, особливо в протоці Неровз, де завжди був чи не натовп лайнерів та фрахтівників. У тумані тут особливо небезпечно. Під поштовхами рідких хвиль лунали дзвони на буях, нагадуючи недільні дзвони в церкві.

Тим часом головний стюард «Лузитанії» разом зі своєю командою провадив звичайний огляд судна з метою виявити незареєстрованих пасажирів. Під час війни вони обшукували судно особливо уважно і скоро затримали трьох «зайців»[298]. Вони наче говорили тільки німецькою, в одного з них був фотоапарат.

Про затриманих доповіли капітанові екіпажу Андерсону. Він у свою чергу звернувся по допомогу до Пірпойнта, ліверпульського детектива, та до перекладача в складі команди. Дізнатися вдалося небагато — тільки те, що вони й справді німці. Їхні наміри залишалися незрозумілими, але згодом стало ясно, що, найімовірніше, вони хотіли сфотографувати докази того, що корабель озброєний або ж контрабандою везе амуніцію.

Усіх трьох замкнули в приміщені для арештованих під палубами до прибуття в Ліверпуль, де їх мали передати британським представникам влади. Новину про арешт від пасажирів приховали.