Розділ «Зимовий круїз[2]»

— Ах,— здивовано сказав лікар.

Вони всі злегка захмеліли, включаючи і міс Рейд, але вона не втрачала своєї гідності і була у чудовому стані, коли побажала їм на добраніч.

— Я провела чудовий вечір. Я ніколи не забуду новорічний вечір на німецькому судні. Все було дуже цікаво. Безліч вражень.

Вона твердою ходою пішла до дверей. Це був свого роду тріумф, бо протягом усього новорічного вечора вона пила не менше за інших.

Наступного дня вони всі буж стомлені. Коли капітан разом з помічником, лікарем і головним механіком спустилися в салон, міс Рейд уже сиділа за столом.

На столі перед кожним із них лежав пакунок, перев'язаний рожевою стрічкою. На кожному пакунку було написано: «Вітаю з Новим роком». Вони запитально глянули на міс Рейд.

— Ви буж такі надзвичайно ласкаві до мене, що я вирішила зробити кожному з вас невеликий подарунок. У Порт-о-Пренсі вибір був небагатий, тому вам не слід сподіватися на якісь коштовні речі.

Серед подарунків була пара люльок з вересу для капітана, півдюжини шовкових носових хусток для лікаря, коробка сигар для помічника капітана і пара краваток для головного механіка. Після обіду міс Рейд пішла у свою каюту перепочити. Офіцери зніяковіло дивилися один на одного. Помічник крутив у руках коробку сигар, яку вона подарувала йому.

— Мені трохи соромно за себе,— нарешті сказав він.

Капітан сидів замислений, і видно було, що йому теж ніяково.

— Не знаю, чи слід було нам підстроїти такий жарт міс Рейд,— сказав він. — Вона жінка добрячої душі, небагата, заробляє собі на життя, напевно, вона потратила майже сотню марок на ці подарунки. Здається, було б краще, якби ми залишили її у спокої.

Лікар знизав плечима.

— Ви хотіли, щоб вона замовкла, і я примусив її замовкнути.

— Що сталося, того вже не виправиш,— сказав помічник. — Але я гадаю, можна було б нам потерпіти — послухати її балаканину ще три тижні.

— Її теперішній стан мені не подобається,— додав капітан. — Відчуваю, що в її мовчанці таїться щось зловісне.

За трапезою, яку вони щойно ділили з нею, вона не промовила майже ні слова. Здавалося, вона зовсім не слухала, про що вони говорили.

— Можливо, вам варто спитати її, чи вона не хвора, докторе? — запропонував капітан.

— Та ні, вона почуває себе пречудово. У неї вовчий апетит. Якщо ви бажаєте довідатися про її стан, то краще спитайте у радиста.

— Можливо, ви не знаєте, докторе, але я надзвичайно делікатна людина.

— Я теж людина добросердечна,— сказав лікар.