Розділ «Адальберт Штіфтер Вітіко»

Чашу знову поклали до торби, і Вітіко звернувся до людей:

— Люди, тож ви кажете, що вода добра для людського життя?

— Дуже добра! — відповіли йому.

— А чи буде її вдосталь і чи не пропаде вона? — запитав Вітіко майстра з копання криниць.

— Буде вдосталь і не пропаде, — запевнив майстер, — бо на цій висоті є три джерела, одне з них ми зловили в криницю, тож воно вже не тече вниз.

— І всі, хто приходив сюди в найсухіші роки, пили воду з цього джерела, — сказав старий Мельхіор зі Льготи.

— Польові джерела пересихають, лісові — ні, — прорік Венгарт із Фридави.

Після цих слів Вітіко зняв шолом із голови й промовив:

— Тож я дякую Господу за підтвердження моєї думки, що я тут можу будувати дім. Навколо криниці я будуватиму собі дім в осередку Лісового краю, серед того, що тепер належить мені. Я просив вас піти зі мною до криниці, щоб ви були свідками того, що має статися. Скажіть про це вашим. А ти, майстре з копання криниць, закінч криницю, щоб вона була як замкова криниця. Я почну готуватися до будівництва і невдовзі зможу вас попросити, щоб ви були присутні під час святого обряду, коли на цьому будівництві викопають першу лопату землі. А тепер освіжіться трохи вином, а потім повертаймося до Фримбурка.

Вітіко знову вдягнув шолом і пішов із гостями до хатини копачів криниці на невеличкий обід.

Решта людей, які стояли навколо криниці, пили тепер воду з кружок робітників, які наповнювали з коновки.

Коли люди в хатині копачів покріпились вином і стравами, всі знову пішли вниз до Фримбурка.

Наступного дня Вітіко послав вісника до Праги. Потім ознаймив, що будуватиме дім, а люди, які погодяться працювати за плату, повинні зголоситись. Але люди, які ходили до криниці Хоми, розійшлися по своїх домівках, тож тепер посходилися люди, ладні працювати добровільно. Надто багато людей прийшло з Плани. Вітіко прийняв пропозиції й сказав, що невдовзі будуть дані робочі розпорядження.

Трохи згодом із Праги приїхав молодик і Вітіко представив його своїм людям:

— Цей чоловік — будівничий Еппо з Праги, з яким я домовився, що він будуватиме мій дім. Той із вас, хто зголосився працювати, має дотримуватись настанов цього чоловіка.

Еппо тепер розпоряджався й порядкував геть усім, що було необхідним для початку будівництва. Коли він упорався з усім, Вітіко розіслав запрошення на свято початку будівництва.

Тепер уже приїхав старий жупан Любомир із Дудлебів, старий священик із Плани, приїхали Ровно, Діт із Ветржні, Озел, Вигонь із Прахатіце, Вольф із Суша, Вернгард з Затоня, а також інші пани Лісового краю. Приїхали пани і з Баварії. Прибули й судді з володінь Вітіко та інші люди з Лісового краю.

Уранці визначеного дня ціла процесія вирушила з Фримбурка вгору крізь високий ліс. Услід за нею йшло багато людей, а чимало людей сходилися з усіх боків до місця святого апостола Хоми. Коли процесія добулася нагору, люди побачили, що місцевість навколо вирубана й викорчувана, поміж сірого каміння стоять хати для будівельників, лежать будівельні інструменти, стирчать жердини, де мають бути стіни, а на зеленій луці споруджено вівтар. Із дощок збили цілу низку лав і столів.

Люди з процесії посідали на лави, а священик із Плани разом зі священиком із Фримбурка і церковними служками правили перед вівтарем урочисту Божу службу. Після відправи священик із Плани поблагословив місце, де мав стояти замок. Потім узяв подану лопату, копнув і підняв шматок дернини на місці, де треба було копати канави для підмурків. Потім лопату взяв Любомир і теж викопав трохи землі. Після нього взяв Ровно, далі Вигонь із Прахатіце. Діт із Ветржні і всі пани та гості — кожен виймав лопату землі. Останнім копав Вітіко.

Потім там став ряд чоловіків у святковому вбранні, що прийшли з Плани, Фримбурка та інших сіл. Але спершу наперед вийшов священик із Плани: