Розділ «Адальберт Штіфтер Вітіко»

Потім він видав Еліасу платню, показав людям Фримбурка червону троянду, пояснив її значення й пішов назад у Митину.

Поки Вітіко жив у кам’яниці у Фримбурку, до нього часто ходили люди з різних лісових сіл і приносили подарунки йому і його почту, що жив у домі, а почасти в таборі на Влтаві. Люди приносили збіжжя, птицю, рибу, хутра, ягнят, козенят і т. ін. Вітіко приймав подарунки і теж дарував щось у відповідь.

Трохи згодом до Вітіко прийшов майстер із копання криниць і повідомив, що докопався до води.

— Тож спочивайте три дні коло криниці та святкуйте, — мовив Вітіко, — щоб ми побачили, чи вода прозора. На четвертий день я зі своїми людьми приїду до вас, щоб глянути на воду й привітати її.

Вітіко тепер звелів попросити священика, суддю, старших людей і голову церковної громади з Фримбурка, а також суддю і голову громади з Фридави, суддю і голову громади зі Льготи і лісових хат Гейрова, зі Светлика і з Дольні Вітавіце, а також з інших лісових сіл, щоб вони прийшли до нього від сьогодні на четвертий день, а потім пішли з ним до криниці святого Хоми. Якщо туди захочуть піти ще й інші люди, для нього це буде лише радістю.

Усі запрошені прийшли до Вітіко на четвертий день, і він пішов із ними та людьми свого почту через великий ліс до криниці. З цікавості багато інших людей теж пішли з ним. Коли всі дійшли до криниці й стали навколо неї, Вітіко звернувся до майстра копання криниць із Дудлебів:

— Ану, покажи нам воду.

Майстер копання криниць узяв коновку з кленового дерева й поліз разом із нею по драбині в криницю. Потім підняв нагору повну коновку води, поставив її на ослін і мовив:

— Дивіться на воду, високий пане.

Вітіко зазирнув у коновку і сказав:

— Я бачу дно коновки і дерев’яні волокна так виразно, немов у прозорому повітрі.

Інші люди теж зазирали в коновку, а потім Вітіко звелів:

— Урбане, подай чашу.

Урбан дістав зі шкіряної торби, яку мав на собі, срібну чашу й подав її Вітіко. Майстер копання криниць налив у ту чашу води з коновки. Вітіко мовив:

— Срібло полискує крізь воду.

Потім підніс чашу до вуст, випив і сказав:

— Вода смачна, як смачна вода з кам’яних джерел наших лісів.

Після цього подав чашу священику з Фримбурка, і той випив. Решта людей, яких запросив Вітіко, теж пили воду зі срібної чаші, яку ненастанно наповнювали.

Чоловіки сказали:

— Вода — така, як найкраща, що тече в лісі з-під скель.