Розділ «Адальберт Штіфтер Вітіко»

— Тут ідеться про необхідне, — бентежився Гульдрик.

— Таж кажи! — припрошував Вітіко.

— Я прошу дозволу вирізьбити на кам’яній арці воріт дому, де ви живете, троянду з п’ятьма пелюстками, — попросив Гульдрик.

— А тобі багато залежить від цього? — запитав Вітіко.

— Це знак часу, а знаки і часи зростатимуть, — відповів Гульдрик.

— Гаразд, різьби ту троянду, — дозволив Вітіко.

— І п’ять пелюсток я трохи розмалюю червоною фарбою, — додав Гульдрик, — бо та троянда — червона.

— Колись дикі червоні троянди були для мене певним знаком, — мовив Вітіко.

— Тож бачите, — кивнув головою Гульдрик.

— Гаразд, роби червоними, але трошки, — погодився Вітіко.

— Тільки так, щоб троянда була червоною, — проказав Гульдрик.

— Гаразд, роби і приготуй усе, якщо захочеш почати коли-небудь, — мовив Вітіко.

— Це треба робити тепер, — наполягав Гульдрик.

— А хто різьбитиме троянду? — запитав Вітіко.

— Еліас, каменотес із Плани, — відповів Гульдрик, — і він принесе й червону фарбу.

— Добре, — погодився Вітіко.

Гульдрик пішов у Горню Плану й повернувся з каменотесом Еліасом. Еліас на риштованні почав різьбити на арці воріт і різьбив п’ять днів, а Гульдрик п’ять днів простояв коло нього. Потім риштовання прибрали, і на замковому камені арки всі побачили п’ятипелюсткову троянду з легеньким червоним забарвленням.

— Дозвольте, високий пане, — звернувся Гульдрик до Вітіко, — щоб я заплатив Еліасу з майна дому в Митині, бо ж усе йде з Митини.

— Гаразд, — махнув рукою Вітіко.

— І спасибі вам за дозвіл працювати, — додав Гульдрик.