Розділ «Адальберт Штіфтер Вітіко»

— Ми перемагаємо! — гучно закричали воїни.

Потім знову настала тиша. Вороги стали швидше відкочуватись назад, лісові люди швидше побігли вперед, а потім вороги втратили бойовий порядок, розпорошилися і безладно пустилися навтьоки, перед лісовими воїнами утворився вільний простір. Вони стали навколішки для молитви.

Але тільки на мить.

Нараз підвелися, Вітіко підскочив до їхньої лави й шанобливо привітав їх мечем. А потім вигукнув:

— А тепер навздогін!

Ріжки просурмили подвійний сигнал переслідування ворога.

Ліворуч від лісу можна було добачити загони Болеміла, і люди, які охороняли ліс, вибігли їм назустріч.

Воїни завзято переслідували ворогів, усі вершники мчали їм навздогін.

Коли нарешті припинили переслідування, подбали про полеглих і поранених, минула пора відпочинку та обіду, а Вітіко послав вісника до князя, лісові люди знову рушили в бік Зноймо.

Том третій

1. З посадами і майном

Увечері того дня, коли лісові люди своїми ратищами розбили і змусили до втечі загони князя Вратислава, вони вийшли на височину, яку князь Владислав призначив їм для нічного перепочинку. Розійшлися по височіні й шукали придатних для ночівлі місць.

Вітіко звелів викликати до нього Зіфріда з Мілнета і сказав йому:

— Зіфріде, чи ти так виснажився в битві, що вже не зможеш сьогоднішньої ночі виконати ще одне завдання, і чи твій кінь ще здатний витримати кілька годин клусу?

— Я казав, — почав відповідати Зіфрід, — що в мене руки та ноги такі самі, як і в решти людей, і що я робитиму те, що зможу, тож якщо тепер хтось інший може виконати завдання, то і я його виконаю, і ми не раз цілісінький день працювали, а вночі танцювали. А якщо йдеться про коня, тож я розповідав, Вітіко, що я маю коня старого Родера Петера, і добре доглядаю його, я знаю, що він витримує, і знайшов найкращий спосіб швидко мчати на ньому.

— Тож ти поїдеш? — запитав Вітіко.

— Поїду, — запевнив Зіфрід.

— Тоді слухай. Ти все помітив, що сьогодні відбувалося під час битви? — запитав Вітіко.

— Помітив, — відповів Зіфрід.

— Як звуть проводиря загону, що напав на нас? — запитав Вітіко.