Розділ «Адальберт Штіфтер Вітіко»

Згодом князь поїхав до міських мурів, де стояли всі воїни, що боронили місто. Під’їхавши ближче, він спішився, підійшов до дерева, на якому майоріла велика корогва, торкнувся гладенького стовбура й крикнув:

— Тепер знову починається моя влада і провід над усіма, хто в Празі!

Потім князь обернувся до тих, хто стояв поряд із корогвою. Там були Дипольд, начальник оборони, всі військові проводирі, позаду них їхні заступники, а ще далі воїни. Княгиня стояла поміж військових проводирів.

Владислав звелів подати коня.

Коня підвели, він сів верхи і зупинився навпроти оборонців. Дістав меча з піхов і почав вітати ним.

Спершу привітав Дипольда, низько опустивши меч, потім старого Болеміла, що стояв там випроставшись, старого Вшебора і старого Преду, потім Любомира і Дівіша, військових проводирів, княгиню Ґертруду і Дімут, що стояла поряд із нею, а згодом і всіх менших військових проводирів.

Ті, кого привітали, мечем дякували князю. '

Потім князь, широко махнувши мечем, привітав усе військо оборонців. Зрештою, тримаючи меч у правій руці, звернувся до всіх зі словом:

— Люди, друзі, брати й бойові товариші! Нехай Господь привітає вас! Ми знову разом. Господь усе змінив. Немає вже ворогів перед містом і в країні, скінчилася війна. Хвала, слава і честь усім, хто посприяв цьому! Ви з мужністю героїв захистили це місто і з серцем лицарів витримували облогу. Хвала і подяка вам усім! Хвала і подяка тим, хто вже не може чути ні хвали, ні подяки, бо спіткався зі смертю славного воїна, хвала і подяка тим, хто має на тілі рани, зазнавши їх у боротьбі за право; хвала і подяка шляхетному князю Собеславу, що зміцнив ці мури так, що сьогодні вони допомогли оборонити місто; хвала і подяка всім попередникам, хто дбав про захист княжого престолу; хвала і подяка тим, хто прийшов до мене з усієї країни і так збільшив силу, що вороги втекли перед нею; хвала і подяка тим, хто позбавив ворога мужності, а найбільша хвала і найбільша подяка тому, без кого це все було б марним: великому, справедливому і всемогутньому Богові. Ви вже дякували йому, я також дякував, а разом ми подякуємо йому завтра, тільки-но розвидниться. Завтра приїде король Конрад, прийміть його як гостя, а не як помічника, бо немає вже битви. Він буде присутній на церковних святах, а потім повернеться у свою країну. А тепер ще раз: вітання і подяка. Сьогодні ввечері я запрошую всіх проводирів, і старших, і молодших, на вечерю в замок. Альберо, архієпископ Трірський, має вино, а король Конрад привіз до міста все потрібне. Поділіть його між воїнами на валах і людьми в місті, які відчувають нужду. Після церковного свята приходьте завтра в замкову залу, там ми коротенько порадимось про винагороду за всі зусилля. Я йду тепер додому, проведіть мене, якщо це вам до вподоби, і кажу втретє: вітання і подяка!

— Вітання і подяка! — одностайно проревіли воїни, гримнувши мечами.

Князь уклав меч у піхви, повернув коня й поїхав зі своїм почтом до замку. Обидва війська супроводили його, де було місце для цього.

Доїхавши до княжого двору, побачили, що на брамі висять квіткові гірлянди, а попереду юрби стоять гарно вбрані дівчата у віночках та з букетами квітів, землю вкривають трава, листя і квіти. Одна дівчина проказала князю Владиславу слова привітання й подала йому букет. Князь узяв букет і подякував.

Потім усі дівчата співали вітальну пісню, і князь подякував за неї.

Коли запанувала тиша, князь спішився, підійшов до княгині, взяв її за руку, поцілував у чоло й заговорив:

— Ясновельможна й вельми кохана пані! На мурах я привітав тебе як військового проводиря, а тепер вітаю як княгиню. Я веду тебе з бойовища в твій дім, і дяка тобі за все, що під твоїм проводом зробила жіноча стать.

Потім князь обернувся до Дипольда, обняв його й мовив:

— Вітання тобі, мій любий брате, заходь під мій дах!

— Вітання тобі! — сказав далі князь Болемілу й потис йому праву руку.

Далі князь подавав руку єпископу і абатам, Дівішу, Любомиру і багатьом іншим людям.

— Вітання тобі, дівчино! — звернувся він до Дімут. — Ти не менш смілива, ніж гарна, ми твої боржники, і Ровно не каратиме тебе тяжко.