Розділ «Частина п'ята Затемнення півмісяця»

— Гадаю, що ведуть. Раз ми відбили такий шалений штурм, то вони, певно, захочуть перемогти нас підступом, хитрістю.

— Добре,— відповів Добо.— Хай і барабанщики поставлять на землю барабани і насиплють на них горох.

— І дрібний шріт.

Добо гукнув з вежі зброєносцеві Криштофу:

— Обійди вартових і передай їм, щоб при кожному повороті пильнували барабани і тази! Як тільки вода в тазу затремтить і шріт на барабанах застрибає, хай негайно доповідають.

Він узяв Гергея під руку і повів його у глиб фортеці.

— Любий сину мій Гергей,— сказав він батьківським тоном, яким здебільшого розмовляв зі своїми зброєносцями,— я вже тиждень придивляюся до тебе... Що трапилося? Ти не такий, як завжди.

— Добродію,— відповів Гергей тремтячим голосом,— я не хотів обтяжувати вашу милість своїми турботами, але коли вже ви питаєте — скажу. З тих пір як почалася облога фортеці, турки щоночі кричать, що син мій у них.

— Побрехеньки!

— Я теж так гадав. Спершу навіть уваги не звертав, але тиждень тому кинули сюди маленьку шаблю. А вона справді синова.

Гергей вийняв з-під доломана шабельку в оксамитових піхвах.

— Ось вона, пане капітан. Ви про неї, напевно, не пам'ятаєте, хоча самі подарували мені в час нашої першої зустрічі. Прощаючись із сином, я подарував йому цю шаблю. Як же вона опинилася, в руках турків?

Добо пильно роздивлявся шаблю.

Гергей вів далі:

— Я залишив дружину й сина в Шопроні. Там ніяких турків нема. А прийшли б, так їм би там дали чосу! Дружина моя й не рушить з Шопроня, та їй і нема до кого їхати.

Добо замотав головою.

— Незрозуміло. Можливо, шаблю викрали і вона потрапила до лахмітника, а вже від нього до якогось солдата?

— Ну, а звідки вони могли дізнатися, що шабля належить моєму синові? І ось що ще гадюкою лежить мені на серці. У цього Юмурджака, ще його звуть Дервіш-беєм, був талісман. Мій наставник, отець Габор, царство йому небесне, забрав від турка талісман і залишив його мені. З тих пір цей навіжений турок все шукає свій талісман. Звідкіля Юмурджакові стало відомо, що каблучка в мене, і не здогадуюсь. Але ж нема сумніву, що дізнався, бо просить мене повернути талісман.

— І ти вважаєш, що твій син справді у Юмурджака? Тоді біс із ним, з отим талісманом, віддай його!

— Та в тім-то й притичина, що каблучки в мене немає,— відповів Гергей, знімаючи шолом.— Вдома лишилася.