Розділ «Частина п'ята Затемнення півмісяця»

4

Доти егерчани тільки ненавиділи турків — тепер же вони ще й зневажали їх. Жінки плакали. Солдати готові були без дозволу вчинити вилазку. Але Добо наказав замкнути ворота.

Після цієї ганебної і жорстокої страти Алі-паша звелів гукнути захисникам фортеці:

— Знайте, що ми розбили прислані вам на підмогу королівські війська! Тепер пощади не чекайте! Якщо не здастеся — буде з вами те саме!

Люди, бліднучи, слухали ці слова. Від лиходійства турків ціпеніли навіть барабанщики, забувши свої обов'язки заглушувати погрози ворога.

— Брешуть, негідники! — презирливо кинув Гергей солдатам, що з'юрмилися довкіл нього.— Так само брешуть вони кожної ночі, що полонили наших дружин, наречених і дітей. Королівське військо в дорозі. Ми ждемо його з години на годину.

— А що коли не брешуть? — відізвався у нього за спиною грубий голос.

Гергей і без того був блідий, а тут зблід як полотно, і від того вуса його здалися ще чорнішими.

Слова ці вимовив лейтенант Гегедюш. Гергей зміряв його пронизливим поглядом і, стиснувши ефес шаблі, відповів:

— Гей, пане лейтенант! Не завадило б вам знати військовий звичай: ворог завжди захоплює прапори розбитих полків. Якби королівське військо справді було розбите, невже б турки не показали нам трофейних прапорів?

І він зміряв Гегедюша поглядом з голови до ніг.

Відбувалося все це на Церковній вежі. Трохи поодаль від Гергея стояв Добо; поруч з ним, спершись на ціпок,— Цецеї, далі — Золтаї, Фюгеді, отець Мартон. Священик був у білій сорочці і в єпітрахилі (він щойно поховав солдата, який помер від тяжкого поранення).

Слова Гергея привернули увагу Добо, і він здивовано глянув на Гегедюша.

Обернувся й Цецеї.

— Дурні балачки! — гримнув старий.— Ти що, Гегедюше, людей хочеш налякати?

Гегедюш розлючено подивився на Гергея.

— Ти, молокососе, я старший за тебе! Як ти смієш повчати мене?

І раптом вихопив шаблю з піхов.

Гергей теж оголив шаблю.

Добо став поміж ними.