Розділ «Частина перша Де угорські витязі родяться?»

— Ого! — не витримав піп.— Ти хоч поясни, чому такий поспіх?

Море не відповів. Він скочив на коня і поскакав.

— Ну,— пробурмотів священик,— цей швидко сторгувався!

Відійшовши від криниці, він раптом відчув, як щось випало у нього з кишені. Підняв предмет і здивовано оглянув його. Потім, помацавши, згадав, що це талісман турка.

У маленькій торбинці з синього шовку було щось тверде. Панотець Габор розпоров торбинку шаблею, і звідти випав перстень.

Камінь у персні був незвично великий, чотирикутний і темний — або гранат, або осидіан, при світлі місяця важко було розібрати. Чітко виділявся тільки блідо-жовтий місяць, а навколо нього — п'ять маленьких алмазних зірочок.

На підкладці торбинки виблискували вигаптувані сріблом турецькі літери.

Священик розумів турецьку мову, але читати не вмів. Глянув на Гергея. Хлопчик уже солодко спав на мішку з білизною.

16

Як весело, грайливо всміхалося з неба сонце! Хоча вигляд довкола Балатону був безрадісний: обвуглені стріхи, трупи загиблих, витоптані посіви.

О, якби сонце було обличчям господнім, замість проміння на землю падали б сльози!

Священик знав, що його село теж сплюндроване, і все-таки, коли вони виїхали на горб і крізь листя дерев проглянула почорніла від кіптяви дзвіниця із зірваною стріхою, очі його затуманились від сліз.

Все село наче мертве. Жодної вцілілої стріхи, жодних цілих воріт. На подвір'ях уламки меблів, розбиті бочки, розсипане борошно, мертві тіла людей, трупи коней, корів, собак.

Жодної живої душі, лише кілька полохливих собак, яким вдалося врятуватися від небезпеки і повернутися, коли вона вже минула, та кілька курок, що вирвалися з рук мародерів.

Священик зліз з підводи і зняв шапку.

— Зніми, синку, і ти шапку,— сказав він Герге.— Це село покійників, а не живих людей.

Взявши коней за вуздечки, вони подибали далі.

Впоперек дороги лежав сивий селянин з довгим волоссям. Його обличчя було звернене до неба, заклякла рука все ще стискала залізні вила.

Священик похитав головою.

— Бідний дядько Андраш!