Бутлі призначалися для хімічних дослідів. Священик не повірив своїм очам, побачивши, що вони цілі.
Через садову хвіртку зайшла жінка. Вона принесла у фартусі мертве дитинча. Її обличчя геть розпухло від сліз.
— Яношку мій! — заголосила вона.
— Ми поховаємо його,— сказав священик.
Гергей взяв хреста і рушив попереду.
— Я сховала його,— розповідала жінка, плачучи,— заховала з переляку в яму для пшениці. А тоді й сама втекла. Хотіла повернутися туди вночі, але не змогла, бо скрізь були басурмани. Вони обнишпорили весь очерет. Бог його знає, кого вони забрали, кого вбили. Коли я нарешті вернулася, то застала свого Яношика вже мертвим.
О боже, боже! Чому ти забрав у мене сина?
— Не питай у бога,— сказав піп, копаючи могилку.— Бог знає, що робить, а ти не знаєш.
— Але навіщо йому було народжуватися на світ, коли він мусив отак померти?
— Ми не знаємо, чому з'являємося на світ, не знаємо, чому вмираємо. Не згадуй більше імені божого.
Мати зняла з себе фартух, загорнула в нього дитину і поклала в могилу.
— Заждіть! — попросила вона, задихаючись від плачу.— Почекайте трохи...— Вона нарвала квітів, трави, уквітчала ними дитину, плакала й голосила:
— Ой, чому я маю віддавати тебе землі? Не обнімеш ти мене більше своїми маленькими рученятами! Не казатимеш ти мені більше: матусю рідна... Ой, зів'яли червоні ружі на твоєму личку! Ой, не гладитиму я більше твоє русяве волоссячко!..— І вона обернулася до священика: — Які гарні були в нього оченята! Які в нього були гарні чорні очі! Як він ласкаво дивився ними... Ой, моє серденько, не глянеш ти більше на мене своїми оченятами!
Священик тим часом закидав могилку, вивершив її і вирівняв лопатою. Потім відчахнув гілку бузини, схожу на хрест, і встромив її у горбик землі в узголів'ї.
— О господи, навіщо ти забрав його в мене? — голосила жінка.
Вона впала на свіжий горбик.
— Бог забрав, бог і догляне! — втішав її піп. Він перекинув через плече мотику й заговорив лагідно: — Хтось раніше відходить з життя і там чекає на тих, у кого ще зосталися справи на землі. Часом дитина відходить раніше, часом батьки. Але творець визначає так, щоб кожного в надзоряному світі хтось та чекав. Ходімо!
Але мати лишилась біля могилки.
18
Наступного дня вони осідлали коней і рушили на південь, до Сігетвара.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зірки Егера» автора Гардоні Г на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша Де угорські витязі родяться?“ на сторінці 50. Приємного читання.