— Навіщо ти вдарив Яцека Зависляка гнилицею?
Мовчить. Зате на задніх партах шепіт і сміх. Звідтіля виривається чийсь зухвалий хриплий голос:
— Зависляки — руські, шваби і поляки.
Гамір, збуджене хихотіння.
— Що це означає? — Агнешка підвищує голос. Але на якусь мить запізнюється, бо гамір уже вийшов з берегів.
— Зависляки — знайди!
— Кожне іншої масті.
— Від Оконя.
— Від Семена-поліщука.
— Від Макса-німця.
— Ти ж, дурню, не знаєш! Коваль був німцем.
— Ти сам дурень!
— На тобі лазить воша.
— В тебе баньки закисли.
— А в тебе гній у вухах.
— А в тебе батько п’яниця.
— А твій хіба кращий?
Там уже майже бійка. Тут Варденьга шарпається з Тотеком. Елька плаче від зневаги, від сорому.
— Заспокойтеся!
Стихло.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вчителька, дочка Колумба» автора Мах Вільгельм на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „17. Мандрівка на море“ на сторінці 2. Приємного читання.