Малена тієї ж миті вдарила жінку по руці й відскочила назад.
— О, хлопчина з півдня! — всміхнулася жінка. — Білявий, як солома. А переховується в північних лісах. Ти дременув з дому, любий, але мене тобі не треба боятись.
Ярвен завважила, як у Малени здригнулися плечі. Вона все ще не підводила на жінку очей.
— Мене вам не треба боятися, — промовила жінка ще раз. — Я на вас нікому не заявлю. То що, поп'єте?
Нарешті й Малена кивнула головою, однак випхала Ярвен наперед, а сама сховалася в неї за спиною.
Відразу за низенькими вхідними дверима була невеличка кімнатка — напівкухня, напіввітальня. На комоді стояв телевізор, екран мерехтів.
Жінка ступила до мисника, дістала дві склянки й налила в них чогось із глечика на столі.
— Ну, ось, — мовила вона. — Прошу. Наша криниця славиться.
Але Малена склянки не взяла. Вона не відводила погляду від телевізора, де камера саме щось показувала згори. Екран мерехтів, зображення було нечітке, але йшлося, схоже, про столицю, і знімали її з вертольота. Жінка хутко ступила до телевізора й підкрутила звук.
— …то можемо сказати, що, мабуть, десятки тисяч південноскоґландських футбольних уболівальників своє життя завдячують лише поганій якості північноскоґландської техніки! — промовив голос диктора.
Тим часом вертоліт з телекамерою на борту кружляв навколо якогось кам’яного овалу, що лежав у руїнах.
— Лише за три години до фінального матчу в першій лізі гри, на яку всі місця на скоґландському стадіоні було розпродано ще кілька днів тому, на трибунах вибухнула бомба надзвичайно великої потужності.
Тепер камера показувала руїни зблизька.
— Очевидно, дистанційний детонатор спрацював надто рано, тож покалічило лише двох північноскоґландських прибиральниць, які в той час були на стадіоні. За дві години тут мали зібратися сорок тисяч футбольних фанів, і масштаби пошкоджень, відомі на цю хвилину, дають поліції підстави з певністю зробити висновок, що багато тисяч із тих людей могли б загинути.
Ярвен сперлася на стіл. «Нагіра!» — промайнуло в неї. Телекамера показала бетонний дах стадіону, що впав на глядацькі трибуни й розколовся на величезні брили.
— У палаці скликано термінове засідання кризового штабу. Віце-король заявляє, що це — трагедія, якої нашій Скоґландії й цього разу пощастило уникнути. В усій країні провадяться напружені пошуки зловмисників. Оскільки існує неспростовна підозра, що їхні ватажки переховуються на північному острові, кризовий штаб має вирішити, яких заходів слід ужити, щоб тих зловмисників знайти й справедливо покарати.
Малена нишком ступила крок назад, зробила знак Ярвен і шепнула:
— Гайда звідси!
Ярвен кинула погляд на жінку. Та, мов загіпнотизована, важко дихаючи, не відводила погляду від екрана.
— Уведуть війська! — стиха мовила вона. — Тепер вони мають підстави!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Скоґландія » автора Кірстен Бойє на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Кірстен Бойє Скоґландія“ на сторінці 96. Приємного читання.