Розділ «Кірстен Бойє Скоґландія»

— А щодо Ярвен? Чи є якісь новини щодо Ярвен?

Зольштрем забрав у нього пляшку й сказав:

— Тобі ще доведеться давати інтерв’ю.

Прокинулась Ярвен уже опівдні. Сонце стояло просто над головою, а небо було таке синє, яким його можна лише намалювати дитячими фарбами. Земля прогрілась, і на душі в Ярвен було затишно й приємно. Однак вона б іще спала й спала. Поруч у сні спокійно дихали Йоас і Малена.

Ярвен перекинулась на бік і спробувала знов поринути в сон. Їй приснилась була Нагіра, і тепер Ярвен пригадувала подробиці: невеличка лісова хатина, ота жінка, Нагіра… Та щось у її сні було не так, тож вона й прокинулась.

Ярвен зручніше вмостилася в піщаній заглибині. Нагірина кухня, телевізор, бомба… Нагіра в бунтарів за ватажка. А Больштрем усе реготав і реготав, стояв посеред бібліотеки й реготав. У руці в нього — пістолет, він натискає на спусковий гачок… Невеличка хатина в лісі…

Ярвен сіла. То он воно що! В її голові вмить проясніло, і вона вже знала: намагатися знов заснути — годі й думати. Он воно що! Вона мала б здогадатися відразу, щойно вони розповіли їй про Нагіру. Ну, звісно, Нагіра! Та щось тут не так. Там не було ніякої охорони, жодних солдатів — запевне жодних, а то хто-небудь із них трьох їх помітив би, і солдати їх помітили б…

— Йоасе! — покликала Ярвен й поторсала хлопця за плече. — Малено! Прокидайтеся!

Йоас перекинувся на другий бік і вві сні щось невдоволено забурмотів. А Малена втупилася в Ярвен таким поглядом, немовби щойно з неба впала.

— Малено! — мовила Ярвен, не перестаючи термосити Йоаса. — Я маю вам щось розказати!

— Що? — спитала Малена й знов заплющила очі.

Йоас, не пробуджуючись, щось муркнув і спробував скинути з плеча руку Ярвен, так ніби то була надокучлива муха.

— Та не спіть же! — закричала Ярвен. — Прокидайтеся! Прокидайтесь! Мені здається, це дуже важливо!

— Що, кошмар приснився? — простогнала Малена. Але вона вже не спала, Ярвен це добре бачила. — Невже не можна зачекати?

Ярвен покрутила головою і в розпачі вигукнула:

— Йоасе!

— А ти заліпи йому ляпаса, — порадила Малена, потягуючись. — Це допоможе, я його знаю. Господи, така чудова погода, можна було б іще трішки поспати!

Ярвен легенько поплескала тильним боком долоні Йоаса по щоках, і хлопець стрепенувся.

— Ти, клята стара!.. — скрикнув він і, нічого не тямлячи, роззирнувся. — Ох, нехай йому грець! Приснилося, нібито хтось дає мені ляпасів.

— Чого лишень не насниться! — кинула Малена. — Якісь кумедні в тебе сни!