Розділ «Кірстен Бойє Скоґландія»

Лишилося ще повечеряти, і цей день добіжить кінця. А потім — ще один день у Скоґландії, навіть не повний.

Дивно, але вона вже почала шкодувати про це.

Шкільна директриса схилилася над письмовим столом. Годинами вона намагалася зосередитись на роботі, й годинами її думки блукали десь далеко-далеко.

Такого просто не могло статись. Як пощастило юній принцесі вийти за територію школи? Адже повсюди чергує охорона. Чергує таємно, так, щоб не надто впадати в очі й щоб не заважати дівчаткам за навчанням і на дозвіллі, а проте достатньо пильно, щоб не проґавити, якщо котрійсь спаде на думку гайнути за огорожу.

Поліція виходить із того, що йдеться про викрадення. Однак жодних підтверджень нема.

Того дня на територію школи в’їздили тільки машина пральної та старе авто вікарія. Принцеса могла вислизнути за ворота в будь-якій з тих машин, отож обидві конфіскували й ґрунтовно обстежили. Вікарій усе зітхав та зводив очі до неба.

А в школі всім їм наказали: ні пари з вуст. Навіть вікарій так і не довідався, в чому його підозрюють, а дівчаткам економка сказала, буцімто Малена, як уже бувало не раз, вирушила в закордонну подорож.

Ніхто ще навіть не зажадав викупу. Але ж коли викрадають принцесу, то може йтися, звісно, й про зовсім інші речі: скажімо, про політику, про вимоги отих бунтарів.

Директриса аж застогнала. Не зі страху позбутися посади через власну недбалість, ні. Вона й думки не припускала, що в разі, якщо з юною принцесою станеться лихо, буде її провина.

Коли озвався телефон, директриса — ще не відлунав і перший дзвінок — схопила слухавку. Тепер вона постійно очікувала якоїсь звістки.

— Алло! — промовив голос на другому кінці, — голос, від якого вона аж здригнулася. — Це телефонує віце-король. Я подумав, що краще буде особисто повідомити вам цю звістку. Малена повернулась.

— Малена по… — проказала директриса. — Ох, слава тобі Господи!

— То був безглуздий жарт, — провадив віце-король. — Ніхто її не викрадав, нічого такого. Вона відлучилася зі школи самовільно. Можете, отже, заспокоїтись.

— Ох, слава тобі Господи! — знову зітхнула директриса. — Але чому… і де ж ви її?..

— На днях ми завітаємо до вас, — сказав віце-король. — Але наразі прошу вас: про те, що сталося, і далі мовчати. Жодного слова, будь-кому. Ви ж бо розумієте: негарно було б, якби стало відомо, що принцеса…

— Так, так, звісно, жодного слова! — вигукнула директриса. — Ой, я така рада!

— Тоді бажаю вам приємного вечора, — сказав віце-король.

У слухавці клацнуло. Розмова завершилась.

9

Цього ранку гримерка впоралася зі своєю роботою ще швидше. Пані Тяркс трохи поправила перуку й допомогла Ярвен одягтися. Сукня здалась Ярвен жахливою, але дівчинка майже не мала сумніву, що ця сукня була точнісінько така сама, як ті, що в них по телебаченню завжди показували і юних принцес: трохи задовга, трохи цупкувата, трохи обридлива й, звичайно ж, дорога. Куди приємніше було б, звісно, вбратися в справжню принцесину сукню, таку, яку вона вдягала колись у дитячому садочку на карнавал. А тепер не було навіть корони.