Розділ «Кірстен Бойє Скоґландія»

Мати Ярвен стояла перед невисоким чоловічком у пом’ятому костюмі, а той саме намагався невимушено й галантно піднести її праву руку до своїх вуст.

— Вас до телефону. Ось тут, біля мене, — додала адміністраторка.

Мати Ярвен поморщила чоло.

— Це Ярвен? — спитала вона.

Чоловічок ні в сих ні в тих переступав з ноги на ногу й, не знаючи, що робити, ще міцніше стис у руці її долоню.

— Вона ж бо знає, що сюди мені не можна телефонувати! Крім того, в неї є номер мого мобільного.

— Але ж на курсах ви завжди його вимикаєте, — промовила, ніби вибачаючись, адміністраторка. — Та це однаково не… не Ярвен. Може, ви все ж таки швиденько…

В її голосі мати Ярвен відчула тривогу.

— Хто ж там такий? — спитала вона й, усміхнувшись до чоловічка, обережно вивільнила свою руку з його. — Я зараз повернуся, пане Френкель. А ви, будьте ласкаві, тим часом просто повправляйтеся трохи самі.

Аж коли вона причинила за собою двері, адміністраторка відповіла на її запитання:

— Це з поліції.

Ярвен сиділа на підлозі й спостерігала, як дівчата одна по одній зникають нагорі й повертаються вниз, — усі схвильовані, дехто тремтячи, майже кожна сповнена сподівань.

— Непогано! — вигукнула Керстін і впала на останній вільний стілець поруч із Тіною. — Цей тур я проскочила! Вийшла в наступний! Клас!

— Джессіка теж, — мовила Тіна. — І Філіпа. Мені також пора помаленьку збиратися туди! Довелося щось декламувати напам’ять?

— Ярвен Шенвальд! — сказала жінка в костюмі, яка вслід за Керстін зійшла сходами вниз. — Це ти? Будеш наступна.

Вона з голови до ніг окинула поглядом Ярвен, і в цієї зринуло таке враження, немовби в тому погляді промайнув якийсь глибокий-глибокий осуд або недовіра. Чи пані Тяркс іще когось міряла таким поглядом? Може, цієї миті жінка саме питала себе, навіщо дівчина з такою зовнішністю, як у Ярвен, узагалі зважилася марно відбирати час у журі, розуміючи, що шансів у неї — як кіт наплакав? Ярвен знову відчула, як щоки в неї спалахнули.

— Хай щастить! — гукнула вслід їй Тіна. — У тебе все вийде, Ярвен!

Але Ярвен уже остаточно вирішила, що їй робити.

— Шенвальд, — назвалася мати Ярвен, перехилившись через перегородку адміністраторської й узявши слухавку. — Алло! Це Шенвальд. Може, щось… щось сталося з моєю донькою? — Вона й сама відчувала, що голос у неї тремтить.

— Пані Шенвальд? — пролунав низький голос на другому кінці. — Це шістнадцятий відділок. Не хвилюйтеся, будь ласка. Ваша донька стане на ноги.