— Я знаю, що з тобою. Ти носиш у серці злобу на когось.
— Ти знаєш усе, — відказав той.
Бавдоліно сказав йому:
— Хто хоче воздавати злом за зло, може зранити брата навіть незначним жестом. Завжди тримай руки за спиною.
Підійшов ще один чоловік зі смутними очима і сказав йому:
— Не знаю, що зі мною.
— Зате знаю я, — сказав Бавдоліно. — У тебе хандра.
— Як мені вилікуватись?
— Вперше хандра проявляється, коли помічаєш, що сонце надзвичайно повільно рухається по небі.
— І що?
— Ніколи не дивись на сонце.
«Від нього нічого не приховаєш», — казали люди в Селімбрії.
— Як тобі вдалося стати таким мудрим? — спитав його один. А Бавдоліно відповів:
— Це тому, що я вмію ховатися.
— Як це ти ховаєшся?
Бавдоліно витягнув руку і показав йому долоню.
— Що ти бачиш перед собою? — спитав він.
— Руку, — відповів той.
— Бачиш, як добре вмію я ховатися, — мовив Бавдоліно.
Знову настала весна. Бавдоліно ставав дедалі бруднішим і зарослішим. Його тіло обсіли птахи, які зліталися зграями і видзьобували хробаків, що завелися на ньому. А що він мусив годувати всіх цих створінь, люди наповнювали його кошик щораз частіше.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Бавдоліно» автора Умберто Еко на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „39. Бавдоліно стовпник“ на сторінці 5. Приємного читання.