Розділ «12. Бавдоліно пише листа від Пресвітера Йоана»

— Прошу тебе, лихослове, — втрутився Соломон, — не заради мене, але ж Біблія — це ж і ваша священна книга, язичники ви відворотні!

— Вгамуйтесь-но, вгамуйтесь, — сказав Бавдоліно. — Послухай мене, Бороне. Припустімо, що Градаль — це чаша, в якій Наш Господь благословив вино. Як міг Йосиф Ариматейський зібрати в нього кров розп'ятого, якщо в той час, коли він зняв Ісуса з хреста, Спаситель наш був уже мертвий, а, як відомо, з мертвих кров не тече?

— Навіть мертвий Ісус міг творити чудеса.

— То не була чаша, — перебив його Кіот, — бо той, хто розповів мені історію про Фейрефіза, відкрив мені також, що був то камінь, який упав з неба, lapis ex coelis, і якщо це й була чаша, то вона була вирізана з цього небесного каменя.

— Тоді чому не вістря списа, який пронизав пресвятий бік? — спитав Поет. — Хіба ти не казав раніше, що бачив, як у салон увійшов паж, несучи закривавлений спис? Ну ось, а я бачу не одного, а трьох пажів, які несуть спис, а з нього стікають ріки крові… І ще чоловіка в єпископському облаченні з хрестом у руці — його несуть на троні четверо ангелів і ставлять перед срібним столом, на якому тепер лежить спис… Тоді дві панни вносять тацю, на якій плаває в крові відрізана людська голова. Потім єпископ, який священнодіє над списом, підносить гостію, а на ній з'являється образ дитини! Спис — це чудотворний предмет, він є символом влади, бо є ознакою сили!

— Ні, спис сочиться кров'ю, але краплі падають у чашу, підтверджуючи чудо, про яке я говорив, — мовив Борон. — Це ж так просто… — І він почав усміхатися.

— Облишмо це, — безутішно сказав Бавдоліно. — Залишмо в спокої Градаль і продовжуймо.

— Друзі мої, — сказав тоді Раббі Соломон з незворушністю юдея, якого священна ця реліквія особливо не вражає, — те, що Пресвітер відразу дарує предмет такої ваги, — це вже занадто. Зрештою, той, хто читатиме цього листа, може попросити Фрідріха показати це диво. Однак не можна виключити, що історії, які дійшли до вух Кіота та Борона, поширені вже багато де, а отже досить натяку, і хто хоче зрозуміти, зрозуміє. Не пишіть про Градаль, не пишіть про чашу, вжийте якесь неясне слово. Тора ніколи не говорить про найвищі речі буквально, виражає таємний сенс, який побожний читач мусить поступово вгадувати — той сенс, розуміння якого, за велінням Всевишнього, хай буде благословенний Пресвятий вовіки, прийде в кінці часів.

Бавдоліно запропонував:

— Тоді скажемо, що він посилає йому скриню, рундук, ковчег — скажімо ассіре istam veram arcam, прийми цю істинну скриньку…

— Незле, — сказав Раббі Соломон. — Водночас натякає й приховує. І відкриває шлях вирові тлумачень.

І вони писали далі:

«Якщо прибути схочеш у володіння наші, найбільшим і найпочеснішим гостем будеш при нашому дворі, і втішатися зможеш скарбами нашими. Скарбами цими, яких у нас безмір, тебе буде потім обдаровано, якщо вирішиш вернутись у свою імперію. Пам'ятай про твою кончину — повіки не згрішиш».

Після побожної цієї поради Пресвітер перейшов до опису своєї могутності.

— Ніякого смирення, — підказував Абдул, — Пресвітер перебуває на таких висотах, що може дозволити собі жести гордині.

Можна собі уявити. Бавдоліно, не гаючись, диктував. Цей dominus dominantium[94] владою своєю перевищує всіх земних царів, багатства його невичерпні, сімдесят два царі сплачують йому подать, сімдесят дві провінції підкоряються йому, хоча й не всі вони християнські — цим вони задовольнили Раббі Соломона, знайшовши в царстві місце для загублених племен Ізраїля. Влада його поширюється на три Індії, володіння його доходять до найдальших пустель і аж до Вавилонської вежі. Щомісяця за столом Пресвітерові прислуговує семеро царів, шістдесят двоє дук, шістдесят п'ять графів, і щодня за цим столом сидить дванадцятеро архієпископів, десять єпископів, патріярх Святого Томи, митрополит Самаркандський і протоієрей Сузький.

— Не забагато? — спитав Соломон.

— Зовсім ні, — відказав Поет, — треба, щоб і папу, і візантійського василевса аж жовч залила. І додай, що Пресвітер дав обітницю відвідати Святий Гріб на чолі великого війська, щоб завдати поразки ворогам Христа. Це підтвердить те, що сказав Оттон, і заткне рота папі, якщо той раптом заперечить, що Йоан так і не перейшов через Ганг. Йоан спробує ще раз, і заради цього варто шукати його, щоб укласти з ним союз.

— Тепер підкажіть мені, ким заселити це царство, — сказав Бавдоліно. — Там мають жити слони, дромадери, верблюди, гіпопотами, пантери, кулани, білі і червоні леви, німі цикади, грифони, тигри, ламії, гієни — усі ці створіння, яких у нас не побачиш й останки яких будуть вельми цінними для тих, хто вирішить поїхати туди на полювання. А крім того, небачені люди, про яких ідеться в книгах про природу речей і всесвіту…

— Кентаври, рогаті люди, фавни, сатири, пігмеї, кіноцефали, велетні заввишки сорок ліктів, одноокі люди, — підказував Кіот.