Унизу юрба працівників вибухнула оплесками: декому було боляче аплодувати, бо після багатьох тяжких годин намотування дроту їхні долоні були розідрані в кров.
Лампи тепер світили яскраво, як слід.
У Ніка виникло відчуття, діаметрально протилежне тому, яке він спізнав, коли в Шойо погасло світло: тепер він не опинився в могилі, а навпаки, немов воскрес.
Два генератори подавали електроенергію в один мікрорайон північного Боулдера в районі Норт-стрит. У тому районі були люди, які нічого не знали про випробування — і багато з них повибігали з домівок, немов від нечистої сили.
Повмикалися телевізори й затріщали, показуючи «сніг». В одному будинку на Спрюс-стрит ожив блендер і спробував збити давно засохлу суміш яєць із сиром. Його мотор від перевантаження невдовзі вибухнув. У покинутому гаражі заревла електропилка, випустивши зі свого нутра хмару тирси. Засвітилися пальники електроплит. У крамниці ретро-музики «Музей воскових фігур» із колонок заспівав Марвін Ґей[118]; слова разом із жвавим танцювальним ритмом здавались ожилим сном з минулого: «Танцюй… співай… Балдій від всього через край… Танцюй… співай…»
На Мапл-стрит вибухнула трансформаторна будка, і в повітря знялася феєрверком спіраль фіолетових іскор, засяяла на мокрій траві і згасла.
На електростанції один з генераторів почав гудіти на вищій, відчайдушнішій ноті. Задимів. Люди відступили назад, балансуючи на межі паніки. Нудно-солодко запахло озоном. Пронизливо загула сирена.
— Занадто сильно! — заревів Бред. — Перевантажується, собака!
Він побіг залою і підняв обидва рубильники. Генератори почали затихати, аж тут знизу почувся потужний хлопок і крики, приглушені товстим склом.
— Йоперний театр! — сказав Ральф. — Один загорівся!
Угорі світло ламп спочатку перетворилося на тоненькі білі смужки, а потім згасло зовсім. Бред різко відчинив диспетчерську і вийшов на майданчик. Його слова розкотилися луною у великому порожньому просторі.
— Гасити! Швидко!
На генератори було спрямовано кілька пінних вогнегасників, і вогонь згас. У повітрі досі стояв запах озону. Усі решта вибігли за Бредом і з’юрмилися поряд.
Стю поклав йому руку на плече.
— Вибач, що так сталося, старий, — сказав він.
Бред розвернуся до нього, посміхаючись.
— Вибач — за що вибачати?
— Ну… воно ж загорілося, так? — спитав Джек.
— Бляха, ще й як! А десь у районі Норт-стрит трансформатор к хрінам вилетів. Забули ми, от чорт, забули! Вони всі похворіли, повмирали, але ж перед тим не пройшлися по хаті й не повимикали прилади! Там і телевізори, і плитки, і ковдри з підігрівом по всьому Боулдеру. Там же страшенне споживання енергії вийшло. Ці генератори готові до перевантаження, коли в одному місці навантага велика, а в іншому маленька. Отой, що внизу, намагався перенести частину на інші, а ті ж вимкнені були, розумієте? — Бреда ледве не трусило. — Ґері! Пам’ятаєте, як Ґері в Індіані дотла згоріло?
Усі кивнули.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протистояння. Том 2» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (1)“ на сторінці 209. Приємного читання.