Лео (він же тепер Лео, правда?) тоді не захотів заходити у будинок Гарольда.
У будинок, де тепер живе мама Надін.
— Хочеш на риболовлю сходити, малий? — раптом запропонував Ларрі.
— Не треба, — сказав Лео. Звів на Ларрі дивні зеленкуваті, мов морська хвиля, очі. — Містера Елліса знаєш?
— Авжеж.
— Він каже, що ми зможемо пити воду з річки, коли повернеться риба. Без… цього самого… — Він видав звук, схожий на ухкання, і поворушив пальцями перед очима. — Ну, розумієш…
— Без кип’ятіння?
— Так.
Пок-пок-пок.
— Я люблю Діка. І Лорі теж люблю. Вони завжди пригощають. Він усе боїться, що вони не зможуть, але я думаю, що в них усе вийде.
— Що вийде?
— Дитина. Дік думає, що він застарий. Але як на мене — то ще ні.
Ларрі хотів спитати, як це вийшло, що Лео з Діком про це заговорили, але передумав. Відповідь, звичайно, буде проста: вони про це не розмовляли. Дік не став би говорити з маленьким хлопчиком про такі інтимні речі, як зачаття дитини. Лео просто… просто знав, і все.
Пок-пок-пок.
Так, Лео багато що знає… чи відчуває інтуїтивно. Він не бажав заходити в дім Гарольда і щось сказав про Надін… він уже не міг пригадати, що саме… але Ларрі згадував ту розмову, і йому стало не по собі, коли дізнався, що Надін пішла жити до Гарольда. Хлопчик немовби ввійшов у транс, наче…
(-пок-пок-пок-)
Ларрі дивився, як м’ячик підскакує, а потім раптом глянув на обличчя Лео. Очі хлопчика були темні, далекі. Косарка гула далеко, сонно. Сонце світило рівно, тепло. А Лео знову ввійшов у транс, немов почув думку Ларрі й просто відповів на неї.
Лео пішов побачити слона.
Дуже невимушено Ларрі промовив:
— Так, мабуть, буде в них дитина. Дікові на вигляд не більш ніж п’ятдесят п’ять. У Кері Ґранта дитина майже в сімдесят з’явилася, здається.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протистояння. Том 2» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (1)“ на сторінці 201. Приємного читання.