Розділ без назви (1)

— А Ларрі знає?

— Не знаю і знати не хочу. Ця Кросс зараз не його дівчина. Навіть якщо і була його.

— Ага, — промовив Стю. Він був радий, що Гарольд закохався зі взаємністю, але ця тема його не надто цікавила. — А що зараз Гарольд думає про Пошуковий комітет? Не казав?

— Ну ти ж Гарольда знаєш. Усміхається багато… але надії особливої немає. Мабуть, тому він більшу частину часу проводить у поховальній команді. Його тепер Яструбом прозивають, чув?

— Правда?

— Сьогодні чула. Доки не спитала, не здогадувалася, про кого це говорили.

На якусь мить вона замислилася, потім засміялася.

— Що смішного? — спитав Стю.

Вона виставила ноги, тепер узуті в мілкі кеди. На їхніх підошвах був візерунок з кіл і ліній.

— Він мої кеди похвалив, — сказала Френні. — Правда, чокнутий?

— Сама така, — усміхнувся Стю.

——

Гарольд прокинувся щойно перед світанком із тупим, але не таким уже й неприємним болем у пахвині. Встаючи, він трохи тремтів. Рано-вранці ставало помітно холодніше, хоча було лише 22 серпня і осінь мала настати аж через календарний місяць.

Але нижче пояса його пекло, так. Уже від самого погляду на її сідниці в оцих маленьких прозорих трусиках, коли вона спала, йому ставало помітно тепліше. Вона, певне, не буде проти, якщо він її розбудить… ну, може, буде проти, але не заперечуватиме. У нього досі не було ніякого чіткого уявлення, що діється за цими темними очима, і він трохи її боявся. Замість того щоб будити її, він тихо вдягнувся. Він так само сильно хотів не чіпати Надін, як і хотів.

Зараз йому було потрібно десь піти й подумати.

Гарольд зупинився біля дверей із черевиками в лівій руці. Між відчуттям холоду в кімнаті і прозаїчним одяганням бажання покинуло його. Тепер він відчував, чим пахне в кімнаті, і то був не надто приємний запах.

То тільки дрібниця, казала вона, і вони без того обійдуться.

Може, це була й правда. Ротом і руками вона могла абсолютно неймовірні речі. Але якщо це така дрібниця, то чого в кімнаті має стояти такий кислувато-затхлий дух, який нагадує про самотню втіху його поганих років?

Мабуть, ти хочеш, щоб було погано.

Тривожна думка. Він вийшов, тихо зачинивши двері за собою.