Розділ без назви (1)

Витяг із протоколу зборів Постійного комітету Вільної зони

19 серпня 1990 р.

Збори відбулися в помешканні Стю Редмана і Френ Ґолдсміт. Усі члени Комітету присутні.

Стю Редман привітав усіх, у тому числі себе, з тим, що нас обрали в Постійний комітет. Висунув пропозицію скласти листа з подякою Гарольду Лодеру з тим, щоб усі члени Комітету підписалися під ним. Прийнято одностайно.

СТЮ: Коли ми подбаємо про старе, то Ґлен Бейтман має сказати дві речі. Які саме, я знаю не більше, ніж ви, але підозрюю, що одна з них стосується майбутніх публічних зборів. Правда, Ґлене?

ҐЛЕН: Я дочекаюся своєї черги.

СТЮ: О, лисий, анекдот у тему. Старий п’яниця відрізняється від старого лисого професора тим, що професор спочатку дочекається своєї черги, а тоді проговорить вам вуха.

ҐЛЕН: Дякую за таку перлину мудрості, Східний Техасе.

Френ визнала, що Стю з Ґленом чудово проводять час, але висловила зацікавленість у тому, щоб перейти до суті, бо всі її улюблені передачі по телевізору починаються о дев’ятій. Цей коментар зустріли більшим сміхом, ніж він, мабуть, заслуговував.

Першим справжнім пунктом порядку денного була розвідка на Захід. У підсумку Комітет прийняв рішення попросити Суддю Фарріса, Тома Каллена і Дейну Юрґенс іти.

Стю запропонував, щоб люди, які висунули кандидатури розвідників, і обговорили з відповідними людьми цю справу: Ларрі Андервуд — із Суддею, Нік — із Томом з допомогою Ральфа Брентнера, а Сью — з Дейною.

Нік сказав, що на роботу з Томом може знадобитися кілька днів, а Стю сказав, що це викликає питання, коли ж відсилати експедицію. Ларрі сказав, що їх не можна відсилати всіх разом, бо їх так усіх разом можуть спіймати. Далі він зауважив, що і Суддя, і Дейна, певне, здогадуватимуться, що ми відправимо більш ніж одного шпигуна, але не знаючи, кого саме, щоб не вибовкнули. Френ сказала, що «вибовкнули» — це навряд чи вдале слово, з огляду на те, що той чоловік на заході може з ними зробити — коли він узагалі людина.

ҐЛЕН: Я б на твоєму місці не налаштовувався б так похмуро, Френ. Якщо вважати Супротивника хоч трохи тямущим, то він розумітиме: ми не будемо давати нашим агентам — гадаю, їх можна назвати так — ніякої інформації, яку вважаємо життєво важливою для своїх інтересів. Він розуміє, що від тортур ніякої особливої користі не буде.

ФРЕН: То ви хочете сказати, що він їх по голівці погладить і скаже більше такого не робити? Мені думається, він їх катуватиме просто тому, що йому це подобається. Що ви на це скажете?

ҐЛЕН: Та, мабуть, мені немає чого тут сказати.

СТЮ: Рішення прийнято, Френні. Ми домовилися, що посилаємо наших людей на ризик, і ми розуміємо, що це рішення нам далося невесело.

Ґлен запропонував, щоб ми попередньо домовилися на такий план: Суддя вирушить 26 серпня, Дейна — 27-го, а Том — 28-го, кожен не знаючи про інших, різними шляхами. Таким чином можна буде донести все, що треба, Томові, додав він.

Нік сказав, що, крім Тома Каллена, якому час повернення навіють під гіпнозом, решта двоє хай повертаються тоді, коли побачать слушну нагоду, але чинником може стати й погода: до першого тижня жовтня в горах можуть початися сильні снігопади. Нік порадив кожному з них провести на заході не більш ніж три тижні.

Френ сказала, що вони можуть зробити гак півднем, якщо сніг випаде рано, але Ларрі не погодився, зауваживши, що хребет Санґре-де-Крісто може стати на заваді, тоді вже взагалі хоч через Мексику обходь. А якщо вони так учинять, то до весни їх не побачать.

Ларрі сказав, якщо річ у цьому, то краще вже давати старт Судді. Він запропонував 21 серпня, післязавтра.