— Я б волів, щоб ти мене так не називав. Гідності в цьому ні на гріш. Але я тобі скажу… це якась кумедія. Дядько зі Східного Техасу виявився значно менш сприйнятливим до Слова Божого, ніж старий агностик, зубр-соціолог. Я вважаю, вона повернеться. От якось вважаю і все. А що Френні?
— Не знаю. Я її весь ранок не бачив. Може, пішла їсти акрид і дикий мед із матінкою Ебіґейл, — він подивився на хмарочоси, які височіли в ранковому серпанку. — Господи, Ґлене, я так сподіваюся, що з бабусею все гаразд!
——
Френ навіть не знала, що матінка Ебіґейл десь пішла. Вона весь ранок просиділа в бібліотеці, читаючи книжки з садівництва. Не тільки вона займалася самоосвітою. Френні бачила двох-трьох людей із книжками з фермерського господарювання, молодика років двадцяти п’яти в окулярах, який схилився над книжкою «Сім незалежних джерел енергії для дому» і симпатичну блондинку із зачитаними «600 простими рецептами» в м’якій обкладинці.
Вона вийшла з бібліотеки приблизно опівдні і прогулялася Волнат-стрит. На півдорозі додому їй зустрілася Ширлі Геммет, старша жінка, яка їздила із Дейною, Сьюзен і Петті Кроґер. Від того часу Ширлі стало значно краще. Тепер це була бадьора й симпатична міська дама.
Вона зупинилася й привіталася з Френ.
— Ти як гадаєш, коли вона повернеться? Я в усіх питаю. Коли б у місті була газета, я б там влаштувала народне опитування. Як ото було: «Що ви думаєте про заяву сенатора Бангола щодо скорчення запасів нафти?»
— Хто повернеться?
— Матінка Ебіґейл, звичайно. Дівчино, де ти була — чи в холодильнику сиділа?
— Що це означає? — стривожено спитала Френні. — Що сталося?
— Та отож. Ніхто, по правді, й не знає.
І Ширлі розповіла Френ, що діялося, поки вона була в бібліотеці.
— Вона просто… пішла? — нахмурилася Френні.
— Так. Повернеться, звичайно, — упевнено додала Ширлі. — Так у записці сказано.
— «Якщо буде воля Божа»?
— То вона просто так завжди говорить, я не сумніваюся, — сказала Ширлі й холоднувато глянула на Френ.
— Ну… сподіваюся. Дякую, що розповіла, Ширлі. У тебе голова ще поболює?
— Та ні, все вже минулося. Я буду за тебе голосувати, Френ!
— Гм-м-м? — думкою Френ була десь далеко, намагалася дати раду новині і якусь мить зовсім не розуміла, що має на увазі Ширлі.
— Та в Постійний комітет же!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протистояння. Том 2» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (1)“ на сторінці 107. Приємного читання.