Ґлен поклав долоню на руку Стю.
— Охолонь трохи, Східний Техасе. Давай краще подивимося, які з цього можна зробити висновки.
— До дідька висновки! Я не бачу ніяких висновків — не можна давати старенькій жінці блукати день і ніч, доки вона загине від переохолодження!
— А вона не проста стара жінка. Вона — матінка Ебіґейл, і тут вона за Папу Римського. Якщо Папа вирішить піти на прощу в Єрусалим, ти будеш заперечувати, якщо ти добрий католик?
— Чорт, та це ж не те саме, і ти це розумієш!
— Ні, це якраз те саме. Те саме. Принаймні в очах людей Вільної зони. Стю, ти готовий з усією певністю стверджувати, що Бог не сказав їй іти в пущу?
— Н-н-ні… але…
Нік тим часом писав і тепер показав написане Стю, і той над деякими словами подовгу замислювався. Зазвичай почерк у Ніка був ідеальний, а зараз він писав поспіхом, можливо, нетерпляче:
«Стю, це нічого не змінює, хіба що погано вплине на дух у Вільній зоні. Та я навіть і цього не певен. Люди не розбіжаться лише тому, що вона пішла. Тож це означає, що нам не треба узгоджувати наші плани з нею просто зараз. Може, це й на краще».
— Я з глузду з’їду, — сказав Стю. — Іноді ми говоримо про неї як про якусь перешкоду на дорозі, якийсь КПП. Іноді ви говорите про неї як про Папу, і вона просто не здатна на погане. Та й просто подобається вона мені, так уже вийшло. Чого ти хочеш, Нікі? Щоб восени хтось наткнувся на її тіло десь у каньйонах на захід від міста? Хочеш лишити її там, щоб вона стала… свяченою стравою для круків?
— Стю! — лагідно промовив Ґлен. — Вона сама вирішила піти.
— У-у, чорт забирай, що за фігня! — буркнув Стю.
——
До полудня новина про зникнення матінки Ебіґейл уже рознеслася всією громадою. Як прогнозував Нік, загалом це викликало печальну покору, а не тривогу. Люди відчували, що вона, напевне, пішла «вимолювати підтримку», щоб вони обрали правильний шлях на великих зборах 18 серпня.
— Я не буду блюзнити й казати, що вона Бог, — промовив Ґлен за імпровізованим обідом у парку, — але вона щось ніби офіційний представник Бога. Можна вимірювати, наскільки міцна віра в спільноті, за тим, наскільки вона слабне, коли зникає такий фізичний об’єкт.
— Розтлумач докладніше.
— Коли Мойсей розбив золотого тельця, ізраїльтяни припинили йому вклонятися. Коли повінь зруйнувала храм Ваала, то язичники вирішили, що Ваал, власне, був не таким уже й крутим божеством. А от Ісус пішов і обіцяв вернутися вже дві тисячі років тому, а люди не лише живуть за його вченням, а живуть і помирають, переконані, що він урешті прийде, і ніхто не здивується, коли так і буде. Отакі почуття у Вільній зоні до матінки Ебіґейл. Люди абсолютно певні, що вона повернеться. Ти з ними говорив?
— Умгу, — сказав Стю. — Просто не віриться. Бабця пішла невідомо куди, а всі кажуть: е-е, це вона, мабуть, на великі збори Десять Заповідей принесе на кам’яних скрижалях!
— А може, й принесе, — серйозно відказав Ґлен. — Та й не всі в такому захваті. Ральф Брентнер — той просто волосся на собі рве.
— Молодець Ральф, — він уважно подивився на Ґлена. — А ти, лисий? Що ти собі думаєш?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протистояння. Том 2» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (1)“ на сторінці 106. Приємного читання.