Розділ «Чужинець на чужій землі»

— Ти не слухаєш.

— Вибач. Витаю у хмарах...

«І припини це, ти жахливий стариган... читати значення імен, які матері дали своїм дітям, — треба ж таке! Наступною стане нумерологія... Далі астрологія... Тоді — спіритизм, аж доки твоя старість не зайде так далеко, що все, що залишиться — це примусове лікування людини, надто дурної, щоб гідно відділитися від тіла. Піди до замкненої шухлядки номер дев'ять у клініці, код „Лета“, і використай щонайменше дві крупинки для впевненості. Хоча й однієї буде більш ніж достатньо».

— Тобі не потрібно читати ті стрічки новин, тому що ми дізнаємося усі громадські новини про Майка значно раніше. До того ж Бен дав нам водну обіцянку одразу ж повідомляти про будь-які особисті новини, які нам потрібно знати — і, звісно ж, Майк про це знає. Але, Джубале, Майку не можна зашкодити. Якби ти тільки побував у Гнізді, як це зробили ми троє, — ти б про це знав.

— Мене не запрошували.

— У нас теж не було спеціальних запрошень: ми просто пішли. Нікому не потрібне запрошення, щоб зайти у власний дім... Більше того: це їм воно потрібне, щоб прийти сюди. Як-от у «Смерті робітника»[90]. Однак ти просто шукаєш виправдань, Джубале, — та ще й нікчемних виправдань: для Бена, який підганяє тебе, а також для Доун і Дюка, які тобі написали.

— Майк мене не запрошував.

— Бос, те Гніздо належить нам з тобою, — точнісінько так само, як і Майку. Майк — перший серед рівних... Як ти — тут. Чи може Еббї вважати цей дім своїм?

— Може. Так сталося, — спокійно відповів він, — що вона вже отримала спадщину... З правом пожиттєвої оренди для мене.

Джубал переписав свій заповіт, знаючи, що Майковий зробив його непотрібним для всіх водних братів. Але не був стовідсотково впевнений у «водному» статусі саме цього пташеняти — попри те, що зазвичай вона була мокра, — і перерозподілив майно на її користь, а також на користь нащадків (якщо такі будуть) ще декількох інших людей.

— Я не хотів казати, та ця інформація тобі не зашкодить.

— Джубале... Ти змушуєш мене плакати. І через тебе я майже забула, про що говорила. А я мушу це сказати. Майк ніколи не підганятиме тебе, і ти це знаєш. Я ґрокаю, що він чекає на повноту. А ще ґрокаю, що ти також чекаєш.

— Гм... Я ґрокаю, що ти говориш правильно.

— Добре. Думаю, що сьогодні ти особливо похмурий просто тому, що Майка знову заарештували. Але це траплялося безліч...

— «Заарештували»? Я про це не чув! Що відбувається? Чорт забирай, дівчино...

— Джубале, Джубале! Бен не дзвонив; нам нічого не відомо. Ти ж знаєш, скільки разів Майка вже заарештовували — в армії; як фокусника; і в інших місцях — з півдесятка разів як проповідника. Він ніколи нікому не шкодив — просто дозволяв це робити. Вони ніколи не зможуть засудити його, і він вийде так скоро, як тільки захоче. І одразу ж, якщо захоче.

— Що цього разу?

— О, звичайна маячня — прилюдна розпуста, статеві зносини з неповнолітніми, змова для обману, утримання протизаконного будинку, сприяння правопорушенням дітей, змова для ухилення від виконання закону про прогулювання школи...

— Що?

— Це стосується їхньої власної школи для пташенят. Ліцензію на роботу парафіяльної школи скасували, але діти все одно не відвідують звичайну. Це не має значення. Джубале, все це не має значення. Єдине, в чому вони технічно порушують закон, — так само як і ти, любий бос, — неможливо довести. Джубале, якби ти коли-небудь побачив Храм та Гніздо, то зрозумів би, що навіть F. D. S. не зможе потайки встановити там жучки. Тож розслабся. Після безлічі новин обвинувачення знімуть, а на зовнішніх службах буде ще більший натовп, ніж будь-коли раніше.