Розділ «Чужинець на чужій землі»

— Що? Звичайно ж, ні. Не зараз. Але я матиму дещо вартісне пізніше, тож вклади це у картотеку, щоб мій літературний агент зміг використати це, організовуючи похорон. Цей прийом використовує кожна творча праця: найкраща робота — це та, що завжди коштує більше, — але пізніше, вже після того, як автору вже не можна заплатити. Літературне життя — відстій! Воно попереджає про те, що кіт ще й дряпається, і не тільки коли мурчить.

— Нещасний Джубал! Ніхто ніколи перед ним не вибачався, — тож він мусив вибачитися сам перед собою.

— І тепер — сарказм! Не дивно, що я стільки часу нічого не робив.

— Не сарказм, бос. Лише власник знає, де йому тисне черевик.

— Мої вибачення. Добре, ось твір. Починай. Заголовок: «Остання склянка перед тим, як піти».

Прощатись можна у петлі

і виспатись на пласі.

Та отрута все прощає тобі, вбиваючи пристрасті й страхи.

Вбиває й постріл нанівець,

й спочинок після допиту.

Та став отруту на стілець, щоб припинились клопоти.

Вулкан зігріє й спалить вщерть,

Газ душу заспокоїть,

але аптека саму смерть продасть у гарній упаковці.

Тебе сховає монастир,

коли від правди бридко.

Та лікар може дати мир, мов чарку на доріжку.

ХОР: Шепіт видихом стертий, крик затихне в вустах.

Смерть шипить, мов змія, чи грюкоче, як танк,

та приємніше, врешті замикаючи цикл,