Розділ «КНИГА ТРЕТЯ»

— Там повинно бути якесь інше пояснення, — сказав Лоуренс. — Ми говоримо про Кедді, це не чорний ящик. Люди вдосконалювали і стирали їх, встановлювали на них Linux, а також переносили Кедді OS на дешеві імітаційні таблетки з Ліберії. Це найбільш зламаний пристрій в історії. Якби у нього було щось дивне, ми б знали про це вже давно.

— Ей, — сказала Серафина, жуючи піццу. — Бритва Оккама — це не просто необов'язкова зброя у Street Warrior V. Я вже сказала, що ми виключили всі інші можливості.

Чим більше Лоуренс намагався покращити ситуацію, тим гіршою вона ставала. Він не збирався здаватися. Це не було можливим результатом.

Він подумав про "ядерний" варіант: старе кільце його бабусі, сховане у задній частині його ящика з білизною. Він уявив, як стає на коліно і подає його Серафині. Він міг уявити, як воно виглядало би на її пальці, сріблясте павутиння обмотане навколо дорогоцінного каміння. А потім він кинув би погляд на її обличчя, коли вона мило почервоніє.

Після вечері вони пішли чогось випити і зайшли в латиноамериканський клуб під манекеном-роботом.

— О, глянь, — сказала Серафина. — Он твоя шкільна подруга. — Він прослідкував за напрямом її погляду і помітив Патрицію з афро-американським хлопцем у чорному оксамитовому пальто з малюнком чогось подібного на трубопровід. Через мить Лоуренс впізнав чувака, з яким вона розмовляла в будинку Рода Бері. Патриція махнула їм, і вони повернули їй жест. Лоуренс не знав, чи повинен він і Серафина втручатися в життя Патриції, чи щоб вона вторгалася у їхнє — він також турбувався, що Патриція продовжить розмову про планету. Але Патриція покликала їх, і Серафина пішла до неї.

Друга Патриції назвали Кевіном, і він був англофілом, який оцінював породистих собак і працював у кафе, — але його реальна робота полягала в підтримці Webcomic, який Лауренс читав кілька разів.

— Секрет успішного Webcomic полягає в тому, щоб змусити людей вважати, що вони будуть знати всі нові жарти, якщо регулярно читатимуть журнал. До того часу, коли вони усвідомлюють, що жарти лише обіцяють, вони заходять занадто далеко, щоб кинути читати, і зрештою визнають, що здивовані тим, що дочитали до кінця, — сказав Кевін. — Існує ціле мистецтво по створенню неіснуючих анекдотів, які нібито зачіпають кожного. Це набагато складніше, ніж створення справжніх жартів.

— Комікси, які я читав, були смішні самі по собі, — сказав Лоуренс. — Ви ніби повністю відійшли від початкового задуму.

— Ви мене знищили, — сказав Кевін.

Патриція казала Серафині, що вона покинула роботу офіціантки, бо отримала роботу в пекарні, яка пекла найсмачніші торти у місті, використовуючи місцеві сировину і воду ще з часів Great Midwestern Dustbath (Великої середньозахідної конференції). — Мені подобається пекти, так що робота майже ідеальна.

Серафина теж любила випікати, але вона була здивована.

— Я робила такий торт одного разу, він засмердівся, і я подумала, що це мій брат сходив на нього в духовку. Я лаяла його десь годину, перш ніж зрозуміла, що просто забула додати порошок.

— Ви маєте на увазі борошно, — сказала Патриція.

— Так, борошно. — Серафина посміхнулася.

Настала деяка пауза. Кевін прочистив горло, ніби збирався сказати щось розумне і передумав.

Лоуренс все ще переживав, що він не зміг розважити Серафину за вечерею, і тепер вона змушена спілкуватися з його подружкою по середній школі. Йому потрібна була реабілітація. Не кажучи вже про те, що він відчував також потребу довести Патриції, що не мав на увазі знищити Кевіна.

Поки вони чекали на напої, Лоуренс намагався розповісти Патриції про емоційних роботів Серафини, а потім зрозумів, що розповідати про це у присутності Серафини не зовсім гречно, адже вона могла розповісти про них сама.

— Патриція здалася мені класною, — сказала Серафина пізніше, коли вона і Лоуренс сиділи в Humphry Slocombe і ділилися дивним морозивом з кукурудзяними паличками і віскі.

— Ти не знаєш, яка вона класна. — Лоуренс відкусив трохи морозива.