Розділ «Частина третя Роздача»

— Я не розумію.

— Сталося так багато витоків!

— Політика — дуже мокра справа.

— Патрика Вултона шантажували.

— Справді? — він поглянув на неї з раптовою тривогою, так ніби йому дали ляпас.

— Колінґриджів підставили з акціями «Реноксу».

Цього разу він промовчав.

— І я думаю, хтось убив Роджера О’Ніла,— сказала вона — і побачила недовіру в його очах.— Ти думаєш, я збожеволіла?

— Ні, зовсім ні. Ти видаєшся стривоженою, та не божевільною. Але це дуже серйозна заява, Меті. У тебе є якісь докази?

— Трохи. Недостатньо. Поки що.

— То хто стоїть за цим?

— Я не знаю. Деякий час думала, що це Теді Вільямс, може, так воно і є, та я не впораюся самотужки, Френсисе. У мене навіть більше немає газети, щоб написати про це. Я сподівалася, що ти зможеш допомогти.

— І як би ти хотіла, щоб я тобі допоміг, Меті?

— Я вважаю, що за цим усім стоїть хтось один. Він використав Роджера О’Ніла, потім позбувся його. Якщо ми зможемо знайти одну ланку цього ланцюжка, лише одну, можливо, акції, тоді вона приведе нас до інших, і все проясниться, так завжди буває, ми можемо...

Вона тараторила, і слова все громадилися й громадилися. Уркгарт підступив до неї і взяв за плечі, ніжно стиснув, змушуючи її спинитися.

— У тебе втомлений вигляд, Меті. Ти дуже засмучена.

— Ти мені не віриш.

— Далеко не так. Можливо, ти вийшла на найбільшу історію, яку колись напишеш. Вестмінстер — це темний і подеколи брудний закуток, де люди продають свої принципи за кілька років при владі. Це дуже давня гра. Але й дуже небезпечна. Ти маєш бути дуже обережна, Меті. Якщо ти маєш рацію і хтось відповідає за смерть Роджера О’Ніла, тебе це також ставить на лінію вогню.

— Що мені робити, Френсисе?

— Дозволиш взятися за це мені замість тебе, на деякий час? Якщо пощастить, до завтра я вже зможу ставити будь-які питання, запустити кілька тхорів у заячі нори. Подивимося, що випливе.