Розділ «Частина третя Роздача»

— Тож це має бути якась маленька брудна гра у владу.

— Згодна. Що означає, що О’Ніл не був тим, хто за цим стоїть.

— Хоча і мав можливість.

— Тільки не на всі ті витоки. Деякі з них вийшли з уряду, не з партії. Суворо конфіденційна інформація, яка була доступна навіть не всім членам Кабінету, не те що партійному чиновнику.

— Навіть Теді Вільямсу?

— Навряд чи йому знадобилося б викрадати власну папку, чи не так? А тим паче — ту папку, яка змила його приятеля Семюела у каналізацію.

— Тож...

— Уряд. Це має бути хтось із уряду.

Краєвскі знайшов шматочок піци, що пристав йому до щоки зсередини, і провернув його язиком, поки міркував.

— Маєш перелік міністрів Кабінету?

— Десь у шухляді.

— То підніми свою чудову дупу і знайди його.

Після деяких пошуків, які засвідчили марність усіх її зусиль прибратися, Меті знайшла перелік поміж купи паперів і вручила Джонні. Він підійшов до її робочого столу, рукою згріб купи книжок і склав завали з одного боку, оголивши гладеньку ламіновану стільницю. Білина столу скидалася на розгорнутий блокнот, який чекає, щоб його заповнили. Краєвскі узяв ручку і почав прописувати всі двадцять чотири прізвища.

— Окей. Хто міг би бути відповідальним за витоки? Давай, Меті. Думай!

Сконцентрувавшись, вона почала міряти кімнату кроками, намагаючись знайти шлях у тому бюрократичному лабіринті.

— Було два витоки, які могли вийти з Кабінету,— нарешті сказала вона.— Урізання на територіальну армію й ухвалення препарату від «Реноксу». І гадаю, можна ще додати скасування лікарняної програми; я ніколи не розглядала ідею, що О’Ніл і партія могли бути серйозно залучені.

— Тож хто в уряді знав про них?

— Той, хто був у відповідному комітеті Кабінету.

— Готовий починати разом з тобою,— сказав він, ручка напоготові.

Вона почала повільно перераховувати членів різноманітних міністерських груп, які могли б знати про рішення заздалегідь.