Розділ «Частина перша Перетасовка»

— Боюся, цього дня ви не побачили його в усій красі.

— Тому я гадаю, що він більш ніж будь-коли потребує друзів і прихильників,— заявив Джабвала, поплескавши долонею по кейсу, який лежав на столі перед ним.

Зморшки на Уркгартовому чолі поглибилися — він намагався вловити значення і напрямок слів свого гостя.

— Містере Уркгарт. Ви знаєте, що я відчуваю неймовірне захоплення вами.

— Та-а-ак,— обачно проказав Уркгарт.

— Мені пощастило скромно допомогти вам під час виборів, і я був би радий зробити це ще раз. Задля вас, містере Уркгарт. І нашого прем’єр-міністра!

— Ви бажаєте... зробити... внесок?

Голова знову захиталася з боку в бік. Уркгарта це дезорієнтувало.

— Передвиборчі кампанії, мабуть, дуже затратні, мій любий містере Уркгарт. Тож чи мені буде дозволено зробити маленький внесок? Щоб поповнити скарбницю?

Коли доходило до внесків із закордонних джерел, Уркгарт почувався страшенно некомфортно. Раз по раз такі справи заводили політиків у халепу, а іноді навіть і у в’язницю.

— Що ж, я впевнений, що... Як ви кажете, такі речі є затратними... Гадаю ми могли б...— (Та заради бога, Уркгарте, зберися!) — Містере Джабвала, можна запитати, скільки ви плануєте дати?

У відповідь Джабвала покрутив кодовий замок на своєму кейсі й відкинув дві латунні защіпки. Кришка пружно відчинилася, й він розвернув кейс до Уркгарта.

— П’ятдесят тисяч фунтів були б допустимим жестом підтримки?

Уркгарт опирався дикій спокусі взяти одну з пачок банкнот і почати перераховувати. Він помітив, що всі пачки складаються з уживаних двадцятифунтових купюр і скріплені гумкою, а не банківськими стрічками. Він майже не мав сумнівів, що ці гроші не пройшли через офіційні рахунки.

— Це... надзвичайно щедро, містере Джабвала. Так, справді, як я й кажу, неймовірно щедро. Але... це трошки незвично, щоб такий великий внесок для партії надходив... готівкою.

— Мій любий містере Уркгарт, ви маєте розуміти, що під час громадянської війни в Індії мої родичі втратили все. Нашу домівку і бізнес було зруйновано, ми ледве втекли, рятуючи життя. Натовп спалив місцевий банк дотла, з усіма його вкладами й записами. Головний офіс банку, звісно ж, перепросив, та без записів вони могли повернути моєму батькові хіба що свої співчуття, а не кошти, які він уклав у них. З мого боку це може звучати дещо старомодно, я знаю, та все-таки я довіряю готівці, а не касам.

Бізнесменові зуби переконано заблискотіли. Уркгарт був певен, що це халепа. Він глибоко вдихнув.

— Можна прямо, містере Джабвала?

— Ну звісно.

— Часто трапляється, що первинні донори вірять у те, ніби партія може зробити щось для них, коли ж у дійсності наші можливості дуже обмежені...