Розділ «Частина перша Перетасовка»

— Меті, я не можу нічого прокоментувати. Але ви набагато сприйнятливіша, аніж більшість ваших тугодумних колег. Мені здається, що це радше ваша логіка, аніж мої слова, привела вас до таких висновків.

— Я не хочу втягувати вас у неприємності.

— Але ж, Меті, як на мене — це саме те, чого б вам хотілося.

Він грався з нею, майже фліртував.

Вона поглянула на нього, її голос прозвучав хіба трішки гучніше за шепіт.

— Вам відомо набагато більше про неприємності, які я створюю. Я старанна учениця.

Вона не була повністю певна, навіщо вона це сказала. Їй варто було б зашарітися, але цього не сталося. Їй слід було б відкинути натяк, та вона смакувала його, читаючи у Уркгарта в очах.

Раптом вона схопила його за рукав.

— Якщо вже нам пустувати разом, нам варто навчитися довіряти одне одному, тож дозвольте мені прояснити одну річ. Ви не заперечуєте, що прем’єр-міністр попросить розслідування поведінки членів його Кабінету. А не заперечуючи, ви це підтверджуєте.

Прийшла його черга понижувати голос.

— Можна сказати й так, Меті. Та я не можу прокоментувати.

— Це те, що я напишу. І якщо це неправда, благаю, спиніть мене.

Вона міцніше стиснула долоню. Його рука опинилася на її руці.

— Спинити вас, Меті? Навіщо? Ми ж тільки-но почали.

Розділ дванадцятий

Пролонгований кредит, індійська кухня й англійські хлопчики ніколи не задовольнять чоловіка надовго. Але з усіх цих трьох речей я б рекомендував пролонгований кредит.

Пустощі. Чи це те, до чого він прагнув? Так, мабуть, так і є, вирішив Уркгарт, продовживши підніматися сходами. Він сперся об стіну й гучно розсміявся, добряче наполохавши двох колег, що прошмигнули повз, трусячи головами. Зрештою він опинився на балконі для відвідувачів, де публіка тиснулася у рядах вузьких лав, щоб спостерігати діяльність палати внизу. Він упіймав погляд маленького й бездоганно вбраного індійського джентльмена, для якого вибив місце на балконі, й подав йому знак. Чоловік силувався вибратися з забитих публічних лав, протискаючись повз коліна, сиплючи вибаченнями на ходу, аж поки не опинився перед своїм господарем. Уркгарт дав йому знак мовчати й повів до маленького коридору позаду балкона.

— Містере Уркгарт, сер, це були найзахопливіші й вельми пізнавальні дев’яносто хвилин. Я глибоко в боргу перед вами за те, що ви допомогли мені отримати таке зручне місце.

Акцент чоловіка був насичено-субконтинентальний, а поки джентльмен говорив, його голова хиталася з боку в бік на манірний індійський лад.

Уркгарт знав, що це все нісенітниці, що навіть маленькі індійські джентльмени, такі як Фірдаус Джабвала, вважають розташування сидінь вкрай незручним, та він кивнув на знак подяки. Вони ввічливо розмовляли, поки Джабвала обережно діставав свій дипломатичний кейс зі столу капельдинера. Приїхавши, він вперто відмовлявся здати його, аж поки йому не сказали, що заборонять відвідини балкона, якщо він не залишить його на охороні.