TextBook — Мені більше нічого сказати.
— Це не має значення, — сказав Еркюль Пуаро. — Я дізнаюся.
Він вклонився і вийшов із купе, зачиняючи за собою двері.
— Чи було це розумно, мій друже? — запитав мсьє Бук. — Ви насторожили її, а через неї і полковника.
— Mon ami[73], якщо ви хочете впіймати кролика, покладіть тхора в нірку, і, якщо кролик там, він вибіжить. Ось що я зробив.
Вони ввійшли у купе Гільдеґарди Шмідт.
Жінка стояла напоготові, вираз обличчя був шанобливий, та не виказував жодних емоцій.
Пуаро швидко переглянув вміст невеликої сумки на сидінні. Тоді жестом показав провіднику зняти більшу валізу з полиці.
— Ключі? — попросив він.
— Вона незамкнена, мсьє.
Пуаро відчинив замки й підняв кришку.
— Ага! — сказав він, повернувшись до мсьє Бука. — Ви пам’ятаєте, що я говорив? Гляньте сюди на хвильку!
Зверху у валізі лежала нашвидкуруч скручена уніформа провідника спального вагона.
Незворушна німкеня раптом змінилася.
— Ах! — крикнула вона. — Це не моє. Я це туди не клала. Я не заглядала в ту валізу, відколи ми виїхали зі Стамбула. Дійсно, дійсно, я кажу правду.
Вона благально дивилася то на одного, то на другого.
Пуаро обережно взяв її за руку й заспокоїв:
— Ні, ні все добре. Ми віримо вам. Вгамуйтеся. Я упевнений, що ви не ховали там уніформу так само, як упевнений у тому, що ви хороша кухарка. Бачите. Ви ж хороша кухарка, правда?
Спантеличена жінка мимоволі всміхнулася…
— Так, справді, усі мої леді так казали. Я…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вбивство у «Східному експресі»» автора Аґата Крісті на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга Свідчення“ на сторінці 78. Приємного читання.