Розділ «Частина друга Свідчення»

— Це, мабуть, вада всіх детективів. Ми очікуємо, щоб поведінка завжди була послідовною. Ми не дозволяємо зміни настрою.

Мері Дебенгем не відповіла.

— Ви добре знаєте полковника Арбатнота, мадемуазель?

Йому здалося, що їй полегшало від зміни теми.

— Я зустріла його вперше в цій поїздці.

— Чи є у вас якась причина підозрювати, що він міг знати того чоловіка, Ретчетта?

Вона рішуче похитала головою.

— Я цілком упевнена, що ні.

— Чому ви впевнені?

— З його слів.

— Але, все ж, ми знайшли йоржик для люльки на підлозі в купе покійного. А полковник Арбатнот — єдиний чоловік у потягу, який курить люльку.

Він пильно на неї дивився, але вона не виявила ні здивування, ні інших емоцій, лише сказала:

— Нісенітниця. Це абсурд. Полковник Арбатнот — остання людина у світі, яка може бути замішана у злочині — особливо такому театральному, як цей.

Це було настільки близько до того, про що думав сам Пуаро, що він упіймав себе на думці, що згоден із нею. Замість цього він сказав:

— Я мушу вам нагадати, що ви знаєте його не надто добре, мадемуазель.

Вона знизала плечима.

— Я дуже добре знаю такий тип людей.

Він дуже лагідно сказав:

— Ви й досі відмовляєтеся сказати мені значення тих слів — «Коли все буде позаду»?

Вона холодно сказала: