Розділ «Частина друга Свідчення»

— І ви думаєте, він повернувся у сусіднє купе?

— Звідки я знаю, куди він пішов? Мої очі були міцно заплющені.

— Можливо, він вислизнув крізь двері в коридор.

— Ну, цього я не можу сказати. Розумієте, мої очі були міцно заплющені.

Місіс Габбард судомно зітхнула.

— Господи, мені було страшно! Якби тільки моя донька знала…

— Мадам, ви не думаєте, що те, що ви почули — це шум: хтось ходив за дверима в купе вбитого?

— Не думаю, містере… як там вас? Пуаро. Той чоловік був тут, у одному купе зі мною. І, більше того, — у мене є доказ.

Вона тріумфально підняла свою велику сумку й почала в ній ритися. Місіс Габбард по черзі витягла звідти дві великі чисті носові хустинки, окуляри в роговій оправі, пляшечку з аспірином, пакетик глауберової солі, целулоїдну пачечку з яскраво-зеленими м’ятними цукерками, зв’язку ключів, ножиці, чекову книжку «Американ Експрес», фотографію дивовижно простакуватої дитини, кілька листів, п’ять разків псевдосхідного намиста й маленький металевий предмет — ґудзик.

— Бачите цей ґудзик? Ну, це не один із моїх ґудзиків. Він не з моїх речей. Я знайшла його сьогодні вранці, коли прокинулася.

Коли вона поклала його на стіл, мсьє Бук нахилився вперед і вигукнув:

— Але ж це ґудзик з кітеля провідника!

— Цьому може буди логічне пояснення, — сказав Пуаро.

Він лагідно звернувся до леді:

— Цей ґудзик, мадам, міг відірватися від форми провідника, коли він обшукував ваше купе, або ж коли він учора ввечері розстеляв вам ліжко.

— Я просто не знаю, що з усіма вами сталося. Здається, ви не робите нічого, тільки все заперечуєте. Тепер слухайте сюди. Учора перед сном я читала журнал. Перед тим як вимкнути світло, я поклала цей журнал на маленький ящичок на підлозі біля вікна. У вас є такий?

Усі запевнили її, що так.

— Тоді дуже добре. Провідник зазирнув під полицю біля дверей, а потім зайшов і зачинив двері між мною і сусіднім купе, але він жодного разу не підходив до вікна. А сьогодні вранці цей ґудзик лежав просто на журналі. Я хотіла би знати, як ви це назвете?

— Це, мадам, я називаю докази, — сказав Пуаро.

Відповідь, здавалося, задовольнила леді.