Розділ «Частина перша Факти»

— І що це?

— Бачте, ці дві рани — тут і тут, — показав він. — Вони глибокі, кожна з них мала б перерізати кілька кровоносних судин, але їхні краї не розкриті. Вони не кровили, як очікувалося.

— Що вказує?..

— Цей чоловік був уже мертвий, мертвий деякий час. Але це ж повний абсурд.

— Схоже на це, — задумливо промовив Пуаро. — Хіба що наш убивця подумав, що неналежно виконав свою роботу, тому повернувся, щоб упевнитися. Але це ж очевидна маячня! Щось іще?

— Ну, ще одна річ.

— Яка ж?

— Бачите цю рану, під правою рукою, біля правого плеча? Будь ласка, візьміть мій олівець. Можете відтворити удар?

Пуаро підняв руку.

— Précisément[38] — сказав він. — Я зрозумів. Правою рукою це зробити надзвичайно складно, майже неможливо. Треба вивертати руку, щоб так ударити. Але якщо удар нанести лівою рукою…

— Точно, мсьє Пуаро. Цей удар, безумовно, нанесли лівою рукою.

— Тобто наш убивця шульга? Ні, тут щось більше, еге ж?

— Ви самі сказали, мсьє Пуаро. Деякі з цих ударів, безперечно, наносив правша.

— Двоє людей. Отже, ми знову повернулися до двох людей, — пробурмотів детектив. І раптом запитав:

— Світло було ввімкнене?

— Важко сказати. Бачте, провідник щоранку близько десятої вимикає його.

— Це скажуть вимикачі, — промовив Пуаро.

Він оглянув вимикач верхнього світла, а також світло над ліжком. Перший був вимкнений, а інше закрите.

— Eh bien, — задумливо сказав Пуаро. — Маємо гіпотезу про першого та другого Вбивць, як висловився б великий Шекспір. Перший убивця заколов жертву і вийшов з купе, погасивши верхнє світло. Другий убивця увійшов у темряві і, не побачивши, що робота виконана, наніс покійнику принаймні два удари. Que pensez vous de ça?[39]

— Чудово! — з ентузіазмом сказав маленький лікар.