Розділ «Частина перша Факти»

— Так.

Пуаро кивнув. Він узяв обидва сірники і ретельно розглянув їх.

— Маєте зачіпку? — запитав невисокий лікар.

— Ці два сірники різної форми, — сказав Пуаро. — Один із них пласкіший. Гляньте.

— Саме такі пропонують у потягу, — сказав лікар. — З паперовою обгорткою.

Пуаро обмацав кишені Ретчеттового одягу й з однієї із них витягнув коробку сірників. Він ретельно порівняв їх.

— Той кругліший сірник із коробки містера Ретчетта, — сказав він. — Погляньмо, чи були в нього й ці, пласкі.

Однак подальше дослідження не принесло результатів.

Гострий та проникливий, як у птаха, погляд Пуаро бігав по купе. Ніщо не вислизало від його спостережливих очей.

Ледь скрикнувши, він нахилився та підняв щось із підлоги.

То був маленький квадратик батисту, дуже вишуканий. На кутику вишита монограма «Н».

— Жіноча хустинка, — сказав лікар. — Наш друг chef de train мав рацію. Тут замішана жінка.

— А як зручно вона залишила цю хустинку! — зауважив Пуаро. — Саме так, як буває в книжках чи у фільмах. А щоб полегшити нам життя, її позначено ініціалами.

— Яка удача! — вигукнув лікар.

— Справді? — спитав Пуаро.

Щось у його тоні здивувало лікаря.

Але перш ніж він наважився попросити пояснити, Пуаро знову різко нагнувся. Цього разу на його долоні був йоржик для чистки люльки.

— Може, це власність Ретчетта? — припустив лікар.

У кишені не було ні люльки, ні тютюну, ані кисета.

— Отже, це зачіпка.