Розділ «Три»

Стріляй, як дівчисько

Кілька останніх тижнів своєї кар’єри в Повітряних силах я подавала заявки на підготовку в різні частини авіації Національної гвардії по всіх куточках країни. Мій майже колишній чоловік Джек завершив свою пілотну підготовку, тож одночасно я почала оформлювати документи на розлучення. Коли він поштою отримав папери, то зателефонував мені з бази в Літтл-Року (штат Арканзас) і йому вистачило нахабства прикинутися здивованим.

— Але ж я понад рік тебе не бив! — сказав він.

Неймовірно. Тобто, він що, серйозно? Ми не жили разом півтора року. Я інколи бачила його на церемоніях, де він одного разу отримав крила, але фактично ми разом не були. Гадаю, він зміг переконати себе, що я не погоджуся на це. Однак я знала: лишитися в цьому шлюбі означало зневажити власну матір і всі жертви, на які вона пішла, щоб забрати мене якнайдалі від біологічного батька. Мати знайшла своє щастя після першого шлюбу. Може, і я коли-небудь знайду. Попри скептицизм Джека, я переконала його, що хочу розлучитися.

У березні 2004 року мені зателефонували з авіації Національної гвардії в Нью-Йорку і запропонували місце пілота в пошуково-рятувальних діях у бойових умовах — літати на гелікоптері HH-60G «Пейв Гоук». Я була в захваті. Водночас мені запропонували й місце пілота штурмовика А-10 в іншому підрозділі Нацгвардії. Я не могла в це повірити. Я завжди хотіла літати на А-10. А-10, прудкий апарат для атаки з невеликої висоти, імпонував мені більше за інші літаки. Він був спроектований і збудований для неймовірної тридцятиміліметрової гармати, розміщеної під кутом до центру носа. Ця зброя може під час пострілу розвертати літак. Нарешті, після всіх перешкод і негараздів, це сталося. Я — пілот.

Це був легкий вибір. Я зателефонувала підполковникові Майку Нойєсу в Нью-Йорк — поки я подавала заявку, він зробився для мене кимось на кшталт ментора — і подякувала йому за надану можливість, сказавши, що погоджуюся літати на А-10.

— Чому? — запитав мене підполковник Нойєс.

Питання трохи вибило мене з колії. Мені здавалося, що будь-хто на моєму місці вибрав би А-10, а не вертоліт.

— Ну, — відповіла я, — я завжди хотіла літати на А-10.

— Ага, а чому? Що тобі подобається в А-10?

А що в А-10 могло не подобатись? У нього взагалі не було шансів переконати мене, що А-10 — не найкращий літак з усіх.

— Мене захоплює те, в яких умовах ним треба керувати. Він літає дуже низько, підтримуючи наземні батальйони; неймовірно маневрений, а від звуку гармати в мене по спині мурашня бігає. На ньому пілот так глибоко поринає в гущу подій, як узагалі можливо для пілота.

— Щира правда, — сказав підполковник, — але те, про що ти говориш, можна знайти й у нас. І ось найважливіше: ми — платформа пошуку й порятунку в бойових умовах. Як пілот А-10, ти весь час стирчатимеш на тренуваннях. Може, коли-небудь тебе й випустять на бойовище, де ти нарешті виявиш свої вміння, але з нами ти будеш увесь час працювати у справжніх місіях. Ти літатимеш у зоні аеродрому і будь-якої днини можеш дістати виклик на рятувальну місію. Ми рятуємо на воді… гасимо пожежі… підтримуємо місцевих правоохоронців. А ще беремо участь у війнах, допомагаючи наземним батальйонам. Зможеш робити таке на А-10?

Мені по тілу побігли мурахи. У моїй душі наче хтось клацнув перемикачем — і засяяло світло. Він мав рацію. Усе, чого я шукала, було просто тут, переді мною. Я не могла в це повірити, однак вирішила відмовитися літати на А-10 і переїхати в Нью-Йорк.

Моє життя змінилося на краще. Я знову була незаміжня, їздила новим мотоциклом («Ямага R6» із вихлопною системою «Йошимура», звісно), закінчувала службу на попередній посаді і збиралася втілювати в життя свою мрію. Я була надзвичайно щаслива, бо починала нову кар’єру.

Ледве стримуючи хвилювання, я набрала номер свого давнього друга-ворога Кінана Зеркеля, маючи намір розповісти йому про свою нову роботу. Він узяв трубку на другому гудку, і голос його звучав так само збуджено, як мій.

— Ем-Джей! Я такий радий, що ти зателефонувала! Маю новини! — сказав він.

— Цур, я перша!

Він зараз помиратиме зо сміху!

— Гаразд, катай.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Стріляй, як дівчисько» автора Мері Дженнінґз Геґар на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Три“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи